Економічний словник довідник - 2020
Дерегулювання
Дерегулювання - процес, зворотний державному регулюванню економіки і означає скорочення державної регламентації підприємницької діяльності. Д. стосується передусім методів прямого регулювання, тобто адміністративно-правового. Історія розвитку державного регулювання економіки свідчить про наявність своєрідного циклу, коли фаза його зростання змінюється фазою Д. Перша — має місце в періоди погіршення економічної ситуації, друга — в періоди поліпшення. „ Нова хвиля» Д. виникла в розвинутих країнах Заходу у 80-ті роки. Найбільш яскравими її проявами стали „рейганоміка» і „тетчеризм», тобто економічна політика, яку проводили президент США Р.Рейган і прем'єр-міністр Англії М. Тетчер. Д. спричиняють суперечливий характер державного регулювання, циклічна природа розвитку економіки, зміни політичних настроїв у країні. Теоретичною основою Д. служать неокласична і монетаристська концепції, які доводять неефективність і навіть шкідливість державного регулювання економіки. Адміністративно-правове регулювання найчастіше застосовується до підприємств — т. з. „ природних монополістів» (залізничного транспорту, телефонного зв'язку, електроенергетики, водо - і газозабезпечення тощо). Д. проявляється в знятті певних обмежень на конкуренцію в цих галузях, на ціноутворення. Україна переживає фазу Д , яка пов'язана з переходом від командної економіки з її тотальним регулюванням господарських процесів до соціальної ринкової — з обмеженим державним регулюванням економіки. Надто швидке і безсистемне Д. в умовах, коли ще не сформувався планомірно-ринковий механізм, призвело до дезорганізації економіки, посилення в ній стихійних руйнівних процесів.
Перша публікація: 01/01/2020
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.