Економічний словник довідник - 2020


Міжнародні товарні угоди

Міжнародні товарні угоди — угоди, спрямовані на досягнення стабільності цін, гарантії постачання та утворення стійких запасів окремих видів товарів. Передбачають необхідність безумовного дотримання країнами, які виробляють і споживають ці товари. В таких умовах диктується утворення резервних запасів товару, встановлення контролю над їх експортом та імпортом, досягнення довгострокових угод про закупівлю, ціни на продукцію. Для здійснення контролю за реалізацією угод, забезпечення регулюючих функцій тощо створюються спеціальні комітети та комісії. Всі ці заходи запобігають коливанню цін, перенасиченості ринку або товарному дефіциту. М. т. у. укладаються, як правило, на кілька років. їх можна поділити на три види: стабілізаційні, покликані врівноважити попит та пропозицію товару на світовому ринку. Вони обмежують коливання світових цін на товар обумовленими межами, при виході за які учасники угоди або закуповують залишки товарів для підвищення цін, або продають його із так званих буферних запасів для їх зниження. З тією ж метою можуть скорочувати експорт товару, встановлювати експортні квоти країнам — учасникам. Такими є міжнародні угоди щодо торгівлі натуральним каучуком, кавою, какао, бокситом ураном, нікелем; адміністративні угоди, які призначені для обмірковування проблем міжнародної торгівлі даним товаром, збору та публікації відповідних інформаційних матеріалів (угода про цукор, пшеницю тощо), угоди щодо заходів розвитку укладаються для розвитку експортного потенціалу країн — учасниць і стимулювання попиту на товар (угоди щодо тропічної деревини, джуту і джутових виробів, рослинної олії та ін.).





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.