Економічний словник довідник - 2020
Нагромадження капіталу
Нагромадження капіталу — перетворення додаткової вартості у капітал. Для капіталізму характерне розширене відтворення, при якому частина додаткової вартості спрямовується у фонд нагромадження, а інша — споживається як дохід. Перетворення додаткової вартості у капітал здійснюється при наявності на ринку додаткових засобів виробництва, додаткової робочої сили і додаткових засобів, необхідних для її залучення. Н. к. є однією з історичних форм розширеного відтворення, що зумовлює розвиток продуктивних сил, еволюцію відносин власності, створює матеріальні умови виробництва для вищого суспільного укладу. Процес Н. к. відбувається у двох основних формах: 1) концентрації капіталу; 2) його централізації. При певному рівні концентрації виробництва і капіталу обидва ці процеси ведуть до появи монополій, які мають можливість систематично збільшувати нагромадження капіталу за рахунок привласнення монопольного прибутку. В розвинутих країнах важливу роль у нагромадженні капіталу відіграє держава. Це здійснюється шляхом проведення політики прискореної амортизації, надання податкових пільг, кредитів тощо. До факторів, які стимулюють ріст нагромадження капіталу, належить передусім науково-технічна революція, яка зумовлює поглиблення суспільного поділу праці, а тим самим появу нових галузей, виробництв, видів продукції, що вимагає великих капіталовкладень. Разом з тим НТР веде до підвищення ефективності виробництва, знижує капіталоємкість продукції і підвищує коефіцієнт фондовіддачі, що дозволяє при менших фінансових засобах збільшувати виробництво. Ця обставина виступає як фактор, який зумовлює тенденцію до зменшення норми нагромадження.
Перша публікація: 01/01/2020
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.