Економічний словник довідник - 2020


Підприємницька діяльність

Підприємницька діяльність — праця індивіда, заснована на розвитку особистісних факторів, розширенні знань про свої можливості, спрямована на досягнення найкращого результату у господарській діяльності, на отримання економічної вигоди і насамперед привласнення додаткового продукту. П. д. не можна вважати виконання будь-якого завдання, отриманого від іншої особи, якщо у виконавця був відсутній хоча б один особистісний фактор і не було права на свободу такої діяльності. Особистісними факторами П. д. є особиста власність, фізичні, розумові здібності, знання і досвід, становище в суспільстві, права тощо. Основними завданнями, що вирішуються на початку П. д., є: 1) вибір сфери та масштабів діяльності; 2) вибір місцерозташування підприємства, фірми; 3) вибір форми підприємницької діяльності і назви фірми; 4) фінансування та інвестування. П. д. є одним із важливих факторів соціально-економічного прогресу. Тому суспільство зацікавлене в цивілізованому підприємництві, що повинно знаходити правову підтримку у таких основних формах: 1)надання свободи підприємницької діяльності; 2)надання підприємцю статусу комерсанта 3) створення умов для відкриття і реєстрації підприємства. При виборі форми П. д. береться до уваги масштаб діяльності, форма відповідальності підприємця, можливості отримання кредитів, рівні оподаткування, можливий обсяг реалізації продукції та інші фактори Можна виділити наступні характерні форми П. д.: а) приватні підприємства (товариства власників); б) товариства капіталів, в) особливі форми товариств.





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.