Економічний словник довідник - 2020

Планомірність

Планомірність — соціально-економічна форма розвитку народного господарства, за якої з єдиного центру шляхом державного регулювання макроекономічних процесів здійснюється збалансований, пропорційний розвиток галузей і сфер економіки, досягаються заздалегідь поставлені цілі суспільства. Матеріальною основою П. є еволюція технологічного способу виробництва, зокрема такі етапи його розвитку, як крупна машинна індустрія та автоматизація виробництва, а також процес поглиблення суспільного поділу праці. З їх розвитком розширюються масштаби П. Наприкінці XIX ст. — на початку XX ст. П. була властива роботі акціонерних товариств відкритого типу, картелів, синдикатів, трестів і концернів. Тому товари вироблялись не анархічно, а за обліком При цьому здійснювалася еволюція капіталістичної власності від » індивідуальних до колективних форм. Вищою формою розвитку корпоративної П. у наш час є функціонування багатогалузевих транснаціональних концернів (ТНК). На початку XX ст. продуктивні сили починають переростати масштаби окремих монополістичних об'єднань, що зумовлює інтенсивне одержавлення економіки, розвиток державної власності і розширення масштабів П. Капіталізм переростає у свою вищу планомірну форму. Після 30-х років XX ст. домінуючою формою суспільного поділу праці стає подетальна та поопераційна форма одиничного поділу праці, а їх матеріальною основою — комплексна механізація й автоматизація виробництва. З середини 50-х років XX ст. починає формуватися новий технологічний спосіб виробництва, оснований на автоматизації праці. Тому П. як тенденція економічного розвитку охоплює масштаби окремих національних країн. У цей проміжок часу продуктивні сили починають переростати навіть масштаби окремих держав, а подетальна і поопераційна форми одиничного поділу праці розвиваються як у межах окремих країн, так і в міжнародному масштабі (інтернаціоналізація одиничного поділу праці). Тому дія тенденції до планомірного розвитку охоплює наднаціональні економічні об'єднання. Отже, П. з тенденції, що розвивається і обмежена за умов капіталістичного способу виробництва спочатку окремим індивідуальним підприємством (дрібним і середнім), потім гігантськими монополістичними об'єднаннями, у т.ч. транснаціональними корпораціями, пізніше поширилась на рівні окремих країн і наднаціональних економічних організацій (типу ЄЕС), а зараз стала закономірністю економічного розвитку.