Економічний словник довідник - 2020

Продуктивність праці

Продуктивність праці — ефективність виробничої діяльності людей в процесі створення матеріальних благ і послуг. П. п. вимірюється кількістю продукції або послуг, вироблених працівником за одиницю робочого часу (рік, місяць, тиждень тощо), або кількістю робочого часу, затраченого на виробництво одиниці продукції чи надання послуги, У виробництві будь-якого товару бере участь жива та минула (або уречевлена) праця. Зростання П. п. у суспільстві в цілому означає економію обох видів праці або зниження суспільно необхідного робочого часу на виробництво одиниці товару чи послуги. При цьому частка живої праці зменшується, а частка минулої — зростає, але кількість живої праці зменшується помітніше, ніж зростає кількість минулої праці. Отже, загальна сума праці, втіленої в товарі чи послузі, зменшується. Найбільш точним вираженням суспільного рівня П. п. є показник виробництва національного доходу на душу населення або на одного працівника. Зростання П. п. у суспільстві в найзагальнішому плані залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Більш конкретними факторами зростання суспільної П. п. є використання досягнень НТР у виробництві, поглиблення суспільного поділу праці, в т.ч. міжнародного, у формі спеціалізації, кооперування й комбінування виробництва, впровадження госпрозрахунку, нових форм організації праці, досягнення реального плюралізму форм власності та ін. Зростання П. п. залежить від рівня освіти, кваліфікації робітника, його культури, свідомості, психологічного стану тощо. Всього налічують близько 60 факторів зростання П. п., які належать лише до системи продуктивних сил. Крім цього є фактори зростання П. п., які належать до всього технологічного способу виробництва (тобто продуктивних сил і техніко — економічних відносин), до відносин власності до надбудовчих відносин (наприклад, вдосконалення законодавства) тощо.