Економічний словник довідник - 2020


Рантьє

Рантьє (фр. rentier—рента) — особи, які живуть за рахунок одержуваних доходів у вигляді процентів від наданого в кредит капіталу, від цінних паперів, акцій, облігацій. Одержувані Р. доходи (процент, дивіденд) є частиною тієї вартості, яка створюється працівниками, зайнятими у сфері виробництва і послуг. З розвитком суспільного виробництва, особливо в епоху панування монополістичного капіталу, чисельність Р. у розвинутих країнах зросла. Цьому сприяло виникнення й розширення акціонерної форми власності. Власниками великого грошового капіталу, цінних паперів переважно є обмежене коло людей з числа банкірів, підприємців та інших осіб пануючої в країні еліти. Цінні папери, переважно акції, купують також робітники, фермери та інші трудящі. Цей процес особливо посилився у 80-х роках, коли в країнах Західної Європи (Англія, Франція та ін.) почалася приватизація націоналізованої власності. Наслідком цього стало різке збільшення акціонерів. У республіках колишнього СРСР не було P., оскільки для цього не існувало ні економічного, ні морально-етичного ґрунту. Населення не мало значного грошового капіталу, доходи на трудові заощадження виплачувалися банком у межах 2—3 процентів річних, які по суті з'їдала інфляція. Становище частково змінилося з початком роздержавлення і приватизації державної власності. Наприклад, мільйони робітників, службовців купили або одержали безкоштовно акції своїх підприємств. Найбільші можливості стати Р. мають керівники підприємств, члени адміністрації, яким надано право у вигляді акцій привласнювати до 10% виробничих фондів підприємств.





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.