Економічний словник довідник - 2020


Робочий день

Робочий день — час доби, протягом якого людина працює на підприємстві, в установі чи організації. Р. д. ділиться на дві частини — необхідний робочий час, протягом якого створюється необхідний продукт, і додатковий робочий час, протягом якого створюється додатковий продукт. Величина Р. д. змінюється, але він має свою природну межу. Нижня його величина обмежується робочим часом, потрібним для створення необхідного продукту, а верхня — тривалістю доби. Рд. не може визначатися ні нижньою, ні верхньою межею. Крім необхідного продукту, робітник, незалежно від суспільного ладу, повинен забезпечити виробництво додаткового продукту, потрібного для створення фонду нагромадження, розширення виробництва, формування суспільних фондів споживання тощо. Не може Р. д. тривати 24 години, оскільки робітник повинен мати час для відновлення працездатності, поповнення своїх професійних знань, задоволення культурних і соціальних потреб. На величину Р. д. вирішальний вплив мас розвиток продуктивних сил, продуктивності праці, характер виробничих відносин, співвідношення сили між роботодавцями і робітниками, їх організаціями. Р. д. має тенденцію скорочуватися. В історії капіталізму був період, коли величина Р. д. законом не обмежувалась, і нерідко він тривав по 12—14 і більше годин. Тепер у країнах з соціальною ринковою економікою він обмежується 6,5—7 годинами. В республіках колишнього СРСР тривалість робочого дня обмежувалася 8 годинами, а на підземних і шкідливих роботах — 6 годинами. Таку тривалість Р. д. має і в Україні.





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.