Економічний словник довідник - 2020
Складання національних рахунків
Складання національних рахунків — процес узгодження між собою сукупності елементів, які відображають головні взаємозв'язки в народному господарстві. Цей процес ґрунтується на балансовому методі і виник на основі поєднання статистики національного доходу з іншими розділами економічної статистики. Основною метою С. н. р. є інформаційне забезпечення комплексного і всеохоплюючого аналізу процесу створення і використання валового національного продукту та національного доходу в різних країнах. Методика складання системи національних рахунків розроблена статистичною Комісією ООН на основі вивчення досвіду розвинутих країн і є загальноприйнятою для більшості країн світу. С. н. р. дозволяє описати і узгодити основні потоки статистичної інформації, які виражаються у макроекономічних показниках і характеризують найбільш суттєві результати і пропорції економічного розвитку. У загальних рисах С. н. р. здійснюється за аналогією до бухгалтерських балансів. Кожен запис на цьому рахунку фігурує двічі: за статтями витрат і доходів. У даний час С. н. р. містить більш як 500 різноманітних стандартних рахунків, які діляться на три класи: рахунки І класу, або так звані консолідовані рахунки, — описують економіку в цілому і характеризують основні макроекономічні пропорції; рахунки II класу являють собою розбивку рахунків І класу стосовно виробництва, ресурсів і використання окремих продуктів і послуг; рахунки III класу деталізують рахунки І класу щодо співвідношення доходів і витрат різних секторів економіки, а також джерел фінансування поточних капітальних затрат. Методологія складання рахунків, а також визначення змісту статистичних показників, викладена у спеціальному документі Статистичного відділу ООН.
Перша публікація: 01/01/2020
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.