Економічний словник довідник - 2020

Техніко — економічні відносини

Техніко — економічні відносини — речова форма розвитку продуктивних сил, відносини між людьми, які формуються у процесі спеціалізації, кооперування, комбінування і концентрації виробництва, обміну діяльністю і розвиваються відносно відособлено від економічної власності. Т.-е. в. займають проміжне місце між продуктивними силами і виробничими відносинами і служать речовою формою розвитку системи продуктивних сил на відміну від відносин економічної власності (виробничих відносин), які виступають суспільною формою їх розвитку. Високий рівень розвитку Т.-е. в. сприяє прогресу продуктивних сил, ефективності виробництва. Про значно вищий рівень Т.-е. в. у розвинутих країнах Заходу свідчить той факт, що там виготовляється близько 1 млрд. видів продукції, а у країнах СНД — приблизно 25 млн. Найбільш динамічним елементом Т.-е. в. є розвиток спеціалізації та кооперації в межах одиничного поділу праці як на національному, так і на інтернаціональному рівні. Зокрема, у машинобудівній й електротехнічній промисловості Франції на поставки за кооперацією припадає до 60% вартості готової продукції. Із 8 тис. компаній — суміжників і субпостачальників, з якими кооперується італійський автомобільний концерн „Фіат», — 2 тис. зарубіжних фірм.

В Україні частка експорту у національному доході на початку 90-х років XX ст. становила лише 4,8%, в той час як аналогічний показнику світовій економіці — близько 17%. Крім того, внаслідок розриву господарських зв'язків з країнами колишнього СРСР в Україні значно порушена спеціалізація і кооперація між підприємствами, що поглиблює економічну кризу, робить народне господарство більш замкнутим, а значить, менш ефективним.