Економічний словник довідник - 2020


Управління спільними підприємствами

Управління спільними підприємствами — система економічних, правових, організаційних методів і структур, що забезпечують безперебійну роботу спільних підприємств. У. с. п. забезпечують органи: Рада засновників (Правління), дирекція і ревізійна комісія. Вищим органом спільного підприємства є Рада засновників (Правління). Вона складається з шести членів, кожен з яких є компетентним у діяльності Спільного підприємства. Голова Правління має ухвальний голос. Дирекція складається з громадян України та іноземних громадян. Головою Правління або генеральним директором може бути як громадянин України, так і іноземний громадянин. Керівництво поточною діяльністю Спільного підприємства і виконання ухвал, що приймаються Радою засновників (Правлінням), здійснюється дирекцією на чолі з генеральним директором. Генеральний директор призначається ухвалою Ради засновників (Правління) на підставі пропозиції іноземного учасника. Генеральний директор здійснює керівництво поточною діяльністю Спільного підприємства на основі єдиноначальності в межах компетенції і прав, визначених Статутом і ухвалами Правління. Контроль за фінансовою і господарською діяльністю Спільного підприємства здійснює ревізійна комісія, призначена Радою засновників (Правління). Функції і завдання Спільного підприємства визначаються Статутом підприємства. Статут затверджується безпосередніми засновниками Спільного підприємства. Спільне підприємство реєструється в управлінні держдоходів Мінфіну України, який здійснює контроль за результатами фінансової діяльності СП.





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.