Зовнішньоекономічна діяльність

З ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І КРЕДИТУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.2 Міжнародні фінансові інститути

Міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації умовно можна назвати міжнародними фінансовими інститутами.

Ці організації поєднує спільна мета — розвиток співробітництва і забезпечення цілісності та стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства, регулювання міжнародних економічних відносин, у тому числі валютно-кредитних і фінансових.

До них належать:

- Банк міжнародних розрахунків;

- Міжнародний валютний фонд;

- Всесвітній банк;

- Міжнародна асоціація розвитку;

- Міжнародне агентство з інвестиційних гарантій;

- Регіональні банки розвитку;

- Валютно-кредитні і фінансові організації ЄС.

До організацій, що мають всесвітнє значення, належать, насамперед, спеціалізовані інститути ООН — Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк розвитку та реконструкції (МБРР), а також Генеральна асоціація з тарифів та торгівлі (ГАТТ), що у 1995 р. була перетворена на Всесвітню торгову організацію (ВТО).

Безпосередня роль ООН у міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносинах обмежена. Однак при розв'язанні проблем країн, що розвиваються, на Конференції ООН з торгівлі і розвитку — ЮНКТАД (з 1964 р. — раз на 3-4 роки) поряд із проблемами світової торгівлі і розвитком цих країн обговорюються валютно-кредитні питання.

Проблеми світової валютної системи обговорюються в Комітеті з фінансування, пов'язані зі світовою торгівлею, з «офіційною допомогою розвитку». Він займається також проблемами доступу країн, що розвиваються, на світовий ринок капіталів, гарантією за експортними кредитами, а з середини 70-х рр. — і зовнішньою заборгованістю країн, що розвиваються.

Спеціалізована установа ООН — Економічна рада — створила чотири регіональні комісії — для Європи, Африки, Азії, Латинської Америки.

Дві останні сприяли організації Азіатського та Міжамериканського банків розвитку. Спеціальні фонди доповнюють ці організації.

Організація Європейського економічного співробітництва, створена в 1948 р. у зв'язку зі здійсненням «плану Маршалла», потім переорієнтувалася на створення Європейського платіжного союзу (1950 — 1958 рр.), а в 1961 р. була замінена Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР, Париж). Нині ОЕСР включає 24 країни, на частку яких припадає 16% населення і 2/з світового виробництва країн Заходу.

Мета ОЕСР — сприяння економічному розвитку та фінансовій стабілізації країн-членів, вільній торгівлі, розвитку молодих держав. ОЕСР — своєрідний клуб промислово розвинутих країн для обміну думками і координації економічної політики, включаючи валютно-кредитну та фінансову, науково-дослідну роботу, є центром прогнозування й міжнародних зіставлень на базі економетричних моделей світової економіки.

Паризький клуб країн-кредиторів — неформальна організація промислово розвинутих країн, де обговорюються проблеми врегулювання, відстрочки платежів з державного боргу країн. Початок його діяльності належить до 1956 р., коли кредитори Аргентини були запрошені в Париж на переговори з боржниками. Періодичні засідання Паризького клубу в 70-х рр. змінилися активною роботою в 80-90-х рр. у зв'язку з загостренням проблеми погашення державного боргу країн, що розвиваються, а потім країн Східної Європи і Росії. На засіданнях Паризького клуба присутні спостерігачі з МВФ, МБРР, ЮНКТАД і зазвичай розглядається питання про ту частину зовнішнього боргу, що має бути погашена у поточному році.

Лондонський клуб обговорює проблеми врегулювання часткової зовнішньої заборгованості країн — боржників.

Із середини 70-х рр. розробку проблем міждержавного регулювання перенесено на рівень нарад глав держав і урядів «Великої сімки"та «групи Десяти». На цих нарадах велику увагу приділяють валютно-кредитним проблемам. І щоразу підтверджується принцип лібералізму і міжнародного співробітництва.

Міжнародні фінансові інститути виникли в основному після Другої світової війни, за винятком Банку міжнародних розрахунків (БМР, 1930 р.).

Функції міждержавних фінансових інститутів:

- надання кредитів країнам;

- розробка принципів функціонування світової валютної системи;

- здійснення міждержавного регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових стосунків.

Причини виникнення міжнародних фінансових інститутів:

- посилення інтернаціоналізації господарського життя, утворення Транснаціональних компаній (ТНК), сфера дії яких виходить за національні кордони;

- розвиток міждержавного регулювання світових господарських зв'язків, у тому числі валютно-кредитних і фінансових відносин;

- необхідність спільного розв'язання причин нестабільності світової економіки, включаючи світову валютну систему, світові ринки валют, кредитів, цінних паперів, золота.

Міжнародні фінансові інститути мають на меті:

- об'єднати зусилля світового співтовариства з метою стабілізації міжнародних фінансів та світової економіки;

- здійснювати міждержавне валютне і кредитно-фінансове регулювання;

- спільно розробляти і координувати стратегію і тактику світової валютної та кредитно-фінансової політики.

Ступінь участі і впливу окремих країн у міжнародних фінансових інститутах визначається величиною їхнього внеску в капітал, тому що зазвичай застосовується система «зважених голосів».

Дамо коротку характеристику найважливіших організацій у міжнародних валютно-кредитних відносинах.

Міжнародний валютний фонд (МВФ). До числа найважливіших організацій у міжнародній економічній сфері, що мають найбільшу вагу, належить Міжнародний валютний фонд, штаб-квартира якого у Вашингтоні. Він був створений у результаті проведення у 1944 р. у м. Бреттон-Вуді (США) міжнародної конференції, на якій було ухвалено нові міжнародні принципи валютної політики, покладені в основу повоєнної міжнародної валютної системи країн ринкового господарства.

Нині членами МВФ є більше 160 країн, його діяльність підпорядковано інтересам забезпечення стабільності валютно-фінансової системи світу. США в МВФ володіють найбільшими сумами квот і, відповідно, мають «контрольний пакет» у його керівних органах.

Кредити МВФ, як правило, надаються під програми зміцнення фінансово-економічного стану країн, і характер цих кредитів пов'язаний з виконанням вимог фахівців МВФ.

Фонд впливає на всю систему валютно-фінансових відносин у світовому господарстві, оскільки його норми регулювання безпосередньо впливають на рух позичкових капіталів у світовому господарстві.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Найважливішим інститутом регулювання міжнародного руху капіталів є Міжнародний банк реконструкції та розвитку, відомий також за назвою Всесвітній банк, заснований у 1945 р.

Він виступає як міжурядова організація зі штаб — квартирою у Вашингтоні.

Головне в роботі банку — через надані довгострокові кредити банків сприяти розвитку економіки країн, що входять у нього.

Банк дістає кошти як від основних внесків країн — членів, так і від випуску облігацій, котрі можуть купувати приватні фірми, різні установи, громадські й урядові організації.

У той же час МБРР надає кредити урядам і приватним фірмам, насамперед у країнах світу, що розвиваються. Переважна частина позик надається на розвиток інфраструктури, енергетичної бази, транспорту, промисловості і сільського господарства.

У системі МБРР діють:

- Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

- Міжнародна асоціація розвитку (МАР)

Спостерігається тісна координація в діяльності МБРР і

МВФ.

Регіональні банки. Інші банківські організації, які так чи інакше здійснюють вплив на систему Міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин, процеси міжнародної торгівлі — це регіональні банки, як, наприклад:

- Європейський інвестиційний банк;

- Європейський банк реконструкції та розвитку;

- Низка арабських та інших банків.

Ресурси для своєї діяльності вони беруть із власного капіталу і позичок, одержуваних на міжнародних, а часто й на національних ринках капіталу.

Банки надають головним чином довгострокові кредити на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм та міжнародних проектів у межах допомоги країнам, що розвиваються.