Паблик рилейшнз

Написання промов: десять кроків

Крок 5: робіть промову розмовною, простою і легкою

Промови мають базуватися на розмовних структурах. Чим менш формальним і академічним буде писання, тим кращою вийде промова.

Є багато фраз та ідіом, які виглядають відхиленням на письмі, проте прекрасні, коли вимовляються вголос. Розмовні вирази, що є ознакою неформальної бесіди, мають використовуватися в промові. З іншого боку, слідкуйте, щоб не було надто багато жаргону.

Ральф Прудіан, нью-йоркський консультант з промов і репетитор, подав в «Уолл Стріт Джорнел» статтю під назвою «Як зробити вашу наступну промову такою, що запам’ятовується». Порівняйте приклади з цієї статті, що показують відмінності слів, які читаються, і слів, які вимовляються:

«Оскільки ви знайомі з труднощами, пов’язаними з проектом...» і «Ви знаєте, якою важкою буде ця робота...» або

«Мені достеменно відома ваша роль у цьому придбанні» і «Я знаю, що ми б не спрацювали без вас...»

Коли ви пишете промову, питайте себе, як виступаючий зазвичай говорив би це людині, котра сидить поруч з ним у потязі. Це допоможе вам висловлювати інформацію більш розмовно в промові.

Ваш матеріал має бути більш простим і легким, але не банальним. Використання гумору та анекдотів допомагає робити промову легкою, та будьте обережні з жартами. Більшість виступаючих не мають того відчуття місця й потрібної паузи, які притаманні комедіантам, і вони також не є професійними оповідачами. Та коли гумор проявляється в темі природно і підходить до всіх питань, тоді він може допомогти.

Ніколи не звертайтеся до книг анекдотів. Гумор має бути органічним. Класичним початком промови може бути жарт, що стосується справи, а потім виступаючий говорить: «А якщо серйозно...». Деякі керівники опираються використанню гумору та анекдотів. Вони говорять: «Це не гумор, це серйозна промова». Щоб виглядати гідно, помпезність необов’язкова. Бути серйозним не означає бути нудним. Виставляючи особисті почуття, можливо, навіть підсміюючись із себе, можна привернути і втримати увагу аудиторії.

Лід. Є багато шляхів захоплення уваги того, хто слухає, на самому початку промови. Не обов’язково починати із захоплюючого увагу питання, переконливого прикладу, викличної промови, яка шокує, хоча й нічого поганого в цьому немає. Частіше гарні промови починаються з подяки виступаючого тим, кому він адресує промову.

Іноді той, хто говорить, починає з приємного, жартівливого зауваження, щоб показати аудиторії, що він не сприймає себе занадто вже серйозно. Наприклад, коли Лі Якокка звертався до щорічної зустрічі корпорації з нерухомості XXI століття, він почав так: «Дякую вам (ім’я людини, котра його представляла). І доброго ранку, пані й панове. Це честь для мене, що ви — найбільша у світі організація з нерухомості — обрали своїм виступаючим автомобільного торгівця, і навіть більше — представника Старої Димової Труби Америки».

Висновки. Закінчення промови має розумітися всіма саме як закінчення. Аудиторія потребує підказування, що все наближається до завершення, а виступаючий очікує аплодисментів. Є багато шляхів виразити настання кінця промови. Виступаючий може сказати: «Перше ніж я покину вас, я хотів би підкреслити основні пункти...» або «Продовжуючи, я хотів би підбити підсумки...», або «Я знаю, що ви, як і я, хочете почути наступного оратора, однак перш ніж піти, я хотів би сказати...»

Кращі промови мають об’єднуючу тему, і тому кінець промови природно пов’язаний з її початком. Основні питання має бути повторено в кінці.

Коли це можливо, завжди залишайте аудиторію з почуттям оптимізму. Зазначте, чого слід досягти, які виклики лежать попереду і які нагороди очікують.

Що означає промова для виступаючого? Що вона означає для аудиторії? Відповіді на ці запитання, висловлені з максимальною простотою, звичайно мають бути у висновках.