Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Вивезення товарів

Вивезення товарів — форма економічних зв'язків між державами, що передбачає переміщення товарів і послуг з однієї країни в іншу з метою їх реалізації та отримання прибутку. В.т. зумовлене міжнародним поділом праці, нерівномірністю розвитку окремих галузей, відносною вузькістю внутрішнього ринку тощо. На вищій стадії розвитку капіталізму В.т. також стимулюється вивезенням капіталу, прагненням могутніх держав і великих компаній до економічного поділу світу, а слаборозвинених країн — заробити іноземну валюту для оплати імпорту й розрахунків за зовнішній борг. На цій стадії В.т. характеризується певними закономірностями і особливостями (див. Закономірності розвитку міжнародної торгівлі). Специфічною формою В.т. є їх реекспорт — В.т., ввезених раніше з інших країн, але не підданих обробці в даній країні. У торгівлі машинами та устаткуванням характерним стає створення за кордоном баз збирання, зберігання, збуту та обслуговування. Внаслідок цього від 10 до 90% промислової продукції, вивезеної зі слаборозвинених країн, — це продукція філіалів ТНК. Для В.т. характерне поступове зниження митних тарифів (див. Світова торгівля). Масштаби В.т. з окремих країн залежать від їх економічного потенціалу, а отже, обсягів внутрішнього ринку, рівня відкритості економіки та ін. чинників. На внутрішній ринок України внаслідок непродуманої політики лібералізації зовнішньоекономічної діяльності завозилося в середині 90-х до 80% товарів (нерідко сумнівної якості), що пригнічувало національне виробництво. На початку XXI ст. внутрішній ринок України заполонили промислові товари широкого вжитку.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.