Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Витрати обігу
Витрати обігу — витрати, пов'язані з підготовкою до реалізації та купівлею-продажем товарів у гуртовій, роздрібній торгівлі та в громадському харчуванні. В.о складаються з витрат на оплату живої праці працівників, зайнятих у сфері обігу, і матеріальних витрат у сфері обігу (амортизація основних засобів, втрати товарів, використання пакувальних матеріалів тощо). Рівень В.о. — це відношення суми витрат до суми товарообороту (гуртового, роздрібного, заготівельного) за відповідний період. В.о. чисті-витрати, безпосередньо пов'язані з процесом купівлі-продажу, з перетворенням однієї форми вартості (товарної) на іншу (грошову) чи грошової на товарну. До В.о. чистих відносять витрати на виробництво (випуск) грошей, використання їх в обігу, ведення обліку грошової маси тощо. В.о. додаткові-витрати, пов'язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу — витрати на сортування товарів, їх зберігання, доробку, фасування та інші операції. В.о. додаткові поділяють на продуктивні й непродуктивні. Так, транспортні витрати можуть бути як продуктивні (в межах встановлених форм руху товарів), так і непродуктивні (повторні, зустрічні, зайві перевезення). За видами товарного обігу В.о. поділяють на: витрати торгівлі (оптової і роздрібної), витрати громадського харчування; витрати заготівель сільськогосподарської продукції та сировини, витрати матеріально-технічного забезпечення народного господарства; за формами власності — на В.о. державної, кооперативної та приватної торгівлі. Формування В.о. в суспільно необхідних розмірах — основа збільшення прибутків торгівлі.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.