Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Відсоткових ставок структура

Відсоткових ставок структура — наявність різних видів ставок відсотка у процесі їх взаємодії. Двом видам операцій банків — активним і пасивним — відповідають певні форми відсотка. Розрізняють ринкову і середню ставки відсотка. Ринкова складається на основі коливання також співвідношення попиту і пропозиції на ринку позичкових капіталів, зокрема залежно від фази економічного циклу та відсутності чи наявності інфляційного процесу і його потужності. Середня ставка позичкового відсотка є відображенням тісної взаємодії різноманітних чинників і довготривалих тенденцій в економіці і залежно від сили дії цих чинників та економічного змісту окремих видів операцій відбувається її диференціація. Звичайний відсоток розраховується на основі суми кредиту і відповідає умовам одноразової виплати при поверненні загальної суми платежу із закінченням терміну кредиту. Ефективна ставка відсотка розраховується одночасно на основну суму кредиту і на суму прибутку, яка може бути реінвестована. За способами визначення ставка відсотка встановлюється як: а) «плаваюча» на середньо - і довготермінові кредити, розмір якої періодично переглядається через узгоджені між кредиторами і позичальниками періоди; б) технічна, яку спеціально розраховують один або кілька банків; в) облікова (див. Ставка облікова), а також за якими центральний банк надає кредити комерційним; г) офіційна, яку застосовує центральний банк в операціях з комерційними банками та іншими кредитними інститутами у разі купівлі державних короткотермінових зобов'язань (векселів казначейства) та переобліку приватних комерційних векселів.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.