Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Відсоток (процент)

Відсоток (процент) (лат. pro centum — на сотню, сота частина якої-небудь кількості або число) — плата за користування різноманітними формами кредиту. У політекономічному контексті В. — це частина прибутку, яку сплачує позичальник кредитору за взяті в нього в користування гроші або матеріальні цінності, джерелом якого є частина створеної у виробництві додаткової вартості та додаткової праці банківських працівників. Сукупність В., в т.ч. його рівень, залежить насамперед від панівного типу власності в межах певного суспільного способу виробництва, від основної форми кредиту. Так, за рабовласницького і феодального способів виробництва провідною формою кредиту був лихварський кредит, який органічно поєднувався з відповідними типами власності та формами їх економічної реалізації (див. Рабовласницький спосіб виробництва). За капіталізму кредит надається передусім для задоволення потреб функціонуючого капіталіста. Тому розмір В. не повинен придушувати потреб підприємницького капіталу, має певною мірою узгоджуватися з підприємницьким доходом. На розмір В. помітно впливають умови конкурентної боротьби між різними групами капіталістів та інші чинники (див. Відсоток позичковий). У розвинених країнах світу доходи банків у формі В. становлять значні грошові суми. Так, доходи від В. Німецького федерального банку 1993 становили 24,5 млрд. марок, а витрати за відсотками — 3,4 млрд. В Україні внаслідок великої маржі формується основна частина прибутку комерційних банків (див. Маржа).