Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Господарський механізм
Господарський механізм — система управління народним господарством шляхом використання економічних законів, вирішення суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також розвитку людини та узгодження її інтересів з інтересами колективу, класу, суспільства. Г.м. формується на основі окремих ланок економічної системи. Так, до Г.м. безпосередньо входять конкретні управлінські форми відносин економічної власності, на які свідомо можна впливати, регулювати на різних рівнях (фірми, міністерства, національному і навіть інтернаціональному). Упродовж кількох століть, тобто з часу становлення капіталістичного способу виробництва (початок XVI ст.), ядром Г.м. були ринкові важелі регулювання економіки, тому економічна система того періоду називалася ринковою. Але цей механізм призвів до періодичних криз надвиробництва (починаючи з 1825), до поступового утворення монополій, нерівномірного розвитку регіонів країни, різкої диференціації суспільства і його поляризації та інших соціально-економічних вад. Тому Г.м. ще з початку XX ст. формується в процесі оптимального поєднання державного регулювання, монополістичної планомірності і ринкових важелів саморегулювання економіки, але ядром Г.м. є державне регулювання економіки. Тому сучасну економічну систему з точки зору управління доцільно називати регульованою або планомірно регульованою ринковою економікою. Внаслідок еволюції економічного, технологічного і суспільного способів виробництва планомірність з тенденції поширилася на національну економіку і навіть на рівень наднаціональних економічних організацій і стала законом економічного розвитку (див. Закон планомірного розвитку економіки).
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.