Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Державний контракт

Державний контракт — це детально розроблений економічний і правовий документ, який регламентує організаційно-технічні, адміністративно-управлінські відносини при виконанні замовлення підрядниками. Через механізм Д.к. в народне господарство розвинених країн світу перерозподіляється значна частина ресурсів держави (матеріальних, фінансових), реалізуються функції держави — підприємця, регулюються економічні відносини держави з багатьма виконавцями її замовлень, здійснюється міграція робочої сили. Державні органи на рівні федерального уряду, штатів і місцевих органів влади при цьому організовують, управляють (у т.ч. контролюють) значний обсяг речових факторів виробництва, визначають обсяг продукції (переважно військового призначення), контролюють її якість, надають на цій основі кредити і позики, узгоджують норму прибутку тощо. Державний попит формує гарантований і стабільний ринок збуту, підриває товарне виробництво. Це означає, що суспільний характер праці, втіленої у продукті й послузі, виявляється не на стадії обміну, а вже на передвиробничій стадії, у процесі попередньої калькуляції окремих вартісних показників виробів, обсяг яких встановлюється попередньо. Водночас в умовах переважання адміністративних методів вони спричиняють зростання фактичних витрат на виробництво товарів і послуг (через відсутність реальної конкуренції товаровиробників), які виготовляють основну частку державних замовлень, зрощування державного апарату з фінансовим капіталом і певне посилення тіньового бізнесу тощо. За методами ціноутворення контракти поділяються на контракти «фіксованої ціни» і контракти «відшкодування витрат виробництва». Ці типи контрактів об'єднують в особливу групу — заохочувальні контракти. При їх розробці механізм заохочення та економічних санкцій формується залежно від виконання умов договору і комерційного ризику. При фінансуванні контрактів використовують метод «зваженої пайової участі підрядника» і метод, що застосовується для розрахунків за поставки складної й нової технології. Фінансування замовлень-контрактів може здійснюватися через субсидіювання підприємств з коштів держбюджету; мобілізацію коштів підприємств у вигляді залучення основного капіталу; використання кредитів банків, дотацій, благочинних і пільгових фондів.