Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Акциз

Акциз (лат. ассідеге — обрізую) — один з видів непрямого податку переважно на товари масового вжитку (цигарки, алкогольні напої, сіль, сірники, автомобілі, парфумерію тощо). Вибірковий А. в деяких країнах встановлюється на телефонні послуги, показ кінофільмів, квитки на проїзд, комунальні послуги. У більшості країн Заходу в повоєнний період були запроваджені універсальні А., або податки з обороту, які вилучались у відсотках (до 10%) валової виручки підприємств. В останні три десятиріччя замість податку з обороту існує А. на додану вартість, що став основною формою непрямого оподаткування. Тому в широкому розумінні А. слід розглядати як непрямий податок на продаж товарів і послуг на внутрішньому ринку. На відміну від податку з обороту, цей податок стягується не з усієї вартості товару, а лише з її приросту на кожній наступній стадії виробництва та його реалізації. Оподаткуванню підлягає різниця між виручкою, отриманою компанією від реалізації товарів і послуг, і витратами на закупівлю сировини, напівфабрикатів та оплату послуг (див. Податок на додану вартість). Найнижча частка А. в Японії (12%) та в США (16%), оскільки в цих країнах переважає пряме оподаткування; найвища — в Греції, Португалії (до 40%) та Ірландії (42%). У структурі А. в країнах ЄС дещо підвищуються універсальні і знижуються вибіркові А. Вибіркових (або індивідуальних) А. в Німеччині налічується майже 20, а в Японії — понад 600. Встановлюються три основні ставки А.: 1) єдина — на сіль, сірники, цукор тощо, тобто на товари, сорти яких мало різняться між собою; 2) диференційовані — на вина, масло, тканини, тобто на товари, які значно різняться за якістю, міцністю тощо; 3) середні — тютюнові вироби, тобто на однорідні товари, сорти яких мають різні ціни. Упровадження А. в Україні завдало значних збитків економіці (див. Податок на додану вартість).