Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Економіка знань

Економіка знань — складова економіки освіти, яка з боку матеріально-речового змісту характеризується високим інтелектом нації, органічним поєднанням науки, техніки і виробництва і базується на інноваційній моделі розвитку та методологічній спрямованості системи освіти. Своєю чергою, інтелект нації означає сукупність здібностей і творчих обдарувань людей та їх освітньо-кваліфікаційний і культурний рівень тощо (див. Інтелект нації). Причетність Е.з. до економіки освіти як її складової зумовлена тим, що освіта (загальна, спеціальна і вища) є, по-перше, джерелом розвитку знань; по-друге, знання як носій інновацій повинні бути закріплені передусім у процесі освіти (за сучасних умов — безперервної освіти), її постійному вдосконаленні. Своєю чергою, інновації як основний елемент інноваційної моделі розвитку та адекватні їм знання реалізуються, з одного боку, через патентно-ліцензійну діяльність, а з іншого — через процес виробництва, в основу яких покладено систему якісно високої освіти. По-третє, у разі методологічної спрямованості системи освіти формується постійне прагнення до винахідництва, раціоналізаторства та нововведень. Оскільки сучасна система освіти в Україні базується на інформаційній спрямованості, то для її перебудови необхідно поступово готувати нове покоління педагогів. По-четверте, західна економічна наука, яка посідає передові позиції щодо визначення ролі окремого фактора у зростанні ВВП, може визначати таку частку не щодо знань, а щодо освіти. По-п'яте, прихильники концепції Е.з., як правило, не дають чіткого категоріального визначення знань. По-шосте, найважливішим джерелом зростання суспільної продуктивності праці (тобто продуктивності праці в масштабі всього суспільства) є підвищення кваліфікації працівників, що досягається через систему спеціальної освіти.