Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Економіка нематеріального виробництва

Економіка нематеріального виробництва — сукупність економічних відносин, які формуються між суб'єктами господарської діяльності та всередині них, а також населенням в процесі безпосереднього виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ і передусім послуг у взаємодії з розвитком продуктивних сил у цій сфері. Визначальною характеристикою економічного стану сфери нематеріального виробництва є її ресурсна, вартісна, власнісна, інституційна, техніко-економічна та організаційна структури. Ресурсна структура характеризується складом та розподілом природних, матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів, задіяних у цій сфері. Вартісна структура відображає співвідношення цін, доходів і витрат, структуру цін, грошової маси, бюджетів тощо. Власнісна структура характеризується наявністю різних типів і форм власності у всіх сферах суспільного відтворення. Інституційна структура визначається рівнем розвитку, якісним складом, взаємовпливом та взаємозв'язком інститутів (установ, закладів, які діють у сфері нематеріального виробництва, відносин між ними, правил і норм, підтримуваних законом і традицією тощо). Техніко — економічна структура передбачає галузеву будову сфери нематеріального виробництва і характеризується відносинами кооперації, спеціалізації та ін. Організаційна структура — це наявність різних управлінських ланок маркетингових організацій та взаємовідносини між ними. Продуктивні сили Е.н.в. розвиваються надзвичайно динамічно (див. Сфера послуг). Економічні дисципліни, які вивчають сферу нематеріального виробництва, є важливою складовою системи економічних наук про закони, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ у цій сфері. Е.н.в. вивчає специфіку вияву економічних законів та закономірностей, особливості формування й розвитку в ній відносин економічної власності.