Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Економічна ефективність зовнішньоекономічних зв'язків

Економічна ефективність зовнішньоекономічних зв'язків — співвідношення між отриманими результатами та витратами у процесі зовнішньоекономічної діяльності. Конкретними показниками Е.е.з.з. є зовнішньоторговельний ефект, науково-технічний ефект, ефект спеціалізації та кооперування, ефект подолання дефіциту ресурсів і збереження ресурсів на майбутнє, ефект виграшу часу. Їх розраховують при обґрунтуванні доцільності експортного виробництва, імпорту обладнання, міжнародного науково-технічного обміну, виробничого кооперування тощо. Безпосередньою характеристикою ефективності експортної (імпортної) операції є показник валютної ефективності експорту (імпорту) або валютний коефіцієнт (товарний курс). Коефіцієнт валютної ефективності для експортної операції визначається як відношення валютної виручки при проведенні зовнішньоторговельних витрат до витрат на закупівлю товарів і послуг, що експортуються. Коефіцієнт валютної ефективності імпорту розраховують як відношення вартісної оцінки товарів і послуг в національній валюті до валютних витрат на закупівлю імпортних товарів і послуг. За повної або часткової конвертованості національної валюти зовнішньоторговельна операція вважається ефективною, якщо коефіцієнт валютної ефективності експорту (імпорту) перевищує відповідний валютний курс (офіційний або ринковий). Сукупність операцій вважається ефективною, якщо інтегральний коефіцієнт більший за одиницю. Загалом економічну ефективність експортної операції обчислюють як відношення експортної вартості товару до його вартості у внутрішніх цінах з урахуванням транспортних витрат.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.