Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Закон попиту і пропозиції
Закон попиту і пропозиції — закон, який виражає взаємозалежність між кількістю товарів і послуг, які хоче купити або отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які пропонує виробник. Взаємодія попиту і пропозиції відбувається в конкурентній боротьбі. Отже, діалектична залежність попиту і пропозиції полягає насамперед у тому, що пропозиція формує попит через асортимент вироблених товарів і запропонованих послуг та їх ціни, а попит визначає обсяг і структуру пропозиції, впливаючи при цьому на виробництво. Співвідношення між попитом і пропозицією впливає на відхилення ринкових цін від вартості товарів та послуг. На нижчій стадії розвитку капіталізму в механізмі дії З.п. і п. домінували елементи стихійності. Урівноваження попиту і пропозиції відбувалося внаслідок вільної конкуренції, ціноутворення, стихійного переливання капіталів усередині галузей та між галузями, економічними кризами тощо. На сучасному етапі в механізмі дії З.п. і п. переважають елементи свідомого регулювання, організованості та планомірності, властиві кожному суб'єкту підприємницької діяльності, будь-якій формі власності, передусім державному регулюванні. Конкуренція між виробником і споживачем, а також серед виробників супроводжується постійним коливанням ціни попиту та ціни пропозиції. На певному етапі вони перетинаються, виникає нова ціна — ціна рівноваги (див. Ціна рівноваги). Такий механізм дії З.п. і п. виявляється у межах окремих національних економік. Суттєво впливає на нього зовнішня торгівля, діяльність ТНК та міжнародних економічних угруповань.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.