Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Закон середнього прибутку

Закон середнього прибутку — специфічний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між рівновеликими капіталами, у процесі конкуренції яких підприємства, компанії отримують рівновеликий прибуток. Внутрішніми суперечностями цього закону є рівновеликі капітали, що функціонують у різних галузях і сферах економіки, з одного боку, та різні індивідуальні (галузеві) норми прибутків — з іншого. З.с.л. діє через механізм міжгалузевої конкуренції у формі привласнення капіталістами різних галузей майже однакових норм прибутку. Його конкретизацією є відносини економічної власності між капіталістами різних галузей з приводу привласнення (в т.ч. розподілу) сукупної маси прибутку, створеної в масштабах національної економіки. Комплекс таких зв'язків здійснюється насамперед через механізм міжгалузевої конкуренції і переливання капіталів між сферами та галузями економіки. На вищій стадії розвитку капіталізму на дію З.с.п. вплинули: панування колективних монополій (олігополій) у більшості галузей розвинених країн світу, значні масштаби одержавлення економіки, розгортання НТР, інтернаціоналізація господарського життя та ін. Тому найважливішими принципово новими формами його дії є: а) закон — тенденція вирівнювання галузевих норм прибутку в межах немонополізованого сектора економіки, монополізованого, державного і транснаціонального секторів економіки; б) тенденція до вирівнювання норм прибутку між окремими секторами економіки (наприклад, монополізованим і державним), яка е наслідком створення спільних змішаних компаній, роздержавлення і приватизації. Важлива особливість тенденції до вирівнювання галузевих норм прибутку — певне одержавлення та роздержавлення економіки, структурна перебудова капіталу за рахунок бюджетного фінансування. Тенденція до вирівнювання високих і низьких норм прибутку може реалізуватися лише упродовж тривалого періоду.