Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Заощадження населення- Економічний енциклопедичний словник
Заощадження населення — вклади населення в ощадному банку з метою зберігання грошей і отримання доходів у формі відсотків. Джерелом З.н. є доходи від власності (на засоби виробництва, цінні папери, домашнє майно, об'єкти інтелектуальної власності та ін.), продаж робочої сили. Розрізняють трудові та нетрудові З.н. Вкладаючи гроші в ощадний банк, населення прагне: 1) зберегти їх і зібрати певну суму для купівлі необхідних товарів тривалого користування, а також відкласти на випадок хвороби, смерті, для забезпечення належного рівня життя після завершення трудової діяльності тощо; 2) вберегти гроші від знецінення та отримати певні доходи у формі відсотка. Для збереження грошей від знецінення рівень відсотка повинен перевищувати темпи зростання цін. В Україні З.н. після проголошення незалежності були конфісковані антинародними режимами. В Білорусі і в Росії значну частину таких заощаджень повернуто населенню, а в Україні до 2005 — лише 1/132. Оскільки повернути З.н. держава у найближчі роки неспроможна, вона повинна: 1) взяти на себе зобов'язання з урахуванням інфляції; 2) надати можливість найбіднішим верствам населення отримувати щомісяця кошти, які б забезпечували придбання мінімального споживчого кошика; 3) оплачувати цим верствам комунальні послуги через безготівкові розрахунки; 4) виплачувати відсотки за вкладами найбіднішим верствам населення за умов сприятливої економічної кон'юнктури; 5) за відповідних умов розвитку народного господарства здійснювати реальну компенсацію іншим верствам населення, поступово збільшуючи суму компенсації вкладів від 200 до 300 грн., тощо. Реальне повернення З.н. почалось в Україні з 2005.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.