Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Інвестиційний клімат

Інвестиційний клімат — сукупність об'єктивних та суб'єктивних внутрішніх і зовнішніх умов, які сприяють (гальмують) інвестуванню господарства країни на макро- та мікрорівні. На світовому ринку попит на вільні інвестиційні ресурси значно перевищує пропозицію, тому держави прагнуть створювати максимально сприятливі умови для залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Так, у багатьох країнах податковою системою передбачено для інвесторів низку пільг; інвестиційний податковий кредит (див. Інвестиційний податковий кредит); регулювання інвестиційних потоків через визначення пріоритетних сфер їх залучення; проведення ефективної державної інноваційної політики тощо. І.к. в Україні в 90-х XX — на початку XXI ст. характеризувався такими основними несприятливими умовами, зокрема на макрорівні: 1) відсутність раціональної економічної політики уряду; 2) нестабільність законодавства з регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями; 3) відсутність ефективної системи оподаткування; 4) недосконалість земельного законодавства; 5) недосконалість механізму участі іноземних інвесторів у процесі роздержавлення, в т.ч. приватизації; 6) непродумана амортизаційна політика; 7) нераціональна діяльність банківської системи; 8) відносно невисокі темпи інфляції за одночасно високих відсоткових ставок; 9) відсутність дієвих стимулів до праці; 10) значна корумпованість державних чиновників; 11) відсутність гнучкої системи розрахунків за об'єкт, який приватизують (часткова оплата вартості майна прогресивним технологічним обладнанням, матеріалами, комплектуючими та ін.), і державної підтримки для забезпечення ефективної роботи в постприватизаційний період; 12) нерозвинені ринкова й технічна інфраструктури; 13) політична нестабільність. Загалом налічується близько 30 критеріїв (показників) І.к. За рівнем І.к. Україна 2003 посідала 129-те місце у світі. І.к. почав поліпшуватись з 2005.