Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Інвестиційні компанії
Інвестиційні компанії — колективні інвестори, один із видів кредитно-фінансових інститутів, які продають власні цінні папери значній частині населення, а купують цінні папери акціонерних компаній з метою привласнення прибутку. І.к. є посередниками між акціонерними компаніями та інвесторами. Існують відкриті й закриті І.к. Перші викуповують власні цінні папери у їх власників за ринковою ціною. У разі продажу акцій до ціни додається надбавка у розмірі 6 — 9%, тому капітал відкритих І.к. постійно змінюється. Ціни на акції І.к., на відміну від цін на акції фондів грошового ринку, змінюються відповідно до кон'юнктури ринку, що робить їх менш ліквідними. Закриті І.к. не викуповують своїх зобов'язань, їх акції не котируються на ринку, не підлягають погашенню до моменту ліквідації, тому акціонерний капітал закритих І.к. постійний. І.к. купують цінні папери підприємств різних галузей господарства, внаслідок чого зменшується їх ризик від зниження курсу акцій підприємств в одних галузях та можливого банкрутства, а також компенсації низьких доходів на акції одних підприємств за рахунок високих доходів на акції інших. І.к. не можуть контролювати діяльність цих підприємств, як це роблять холдингові компанії. Отримані І.к. відсотки та дивіденди розподіляються серед акціонерів, а прибуток від підвищення біржового курсу куплених ними акцій спрямовується на поповнення власних резервів. Крім власних джерел формування капіталу, І.к. можуть частково використовувати позики. Відкриті І.к. мають право залучати банківські кредити, а закриті — ще й випускати облігаційні позики.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.