Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Капітал індивідуальний

Капітал індивідуальний (приватний) — сукупність відносин економічної власності між найманими працівниками та власниками малих, частини середніх і окремих великих капіталістичних підприємств у всіх сферах суспільного виробництва, реалізацією яких (відносин) є виробництво і привласнення додаткової вартості у формі середнього прибутку. К.і. виникає із зародженням капіталістичного способу виробництва (на початку XVI ст.) і є найважливішою суспільною формою розвитку продуктивних сил на нижчій стадії капіталізму (до кінця XIX ст.). Основним економічним законом розвитку К.і. було виробництво і привласнення додаткової вартості у формі середнього прибутку, а допоміжними формами його реалізації у сфері безпосереднього виробництва — виробництво і привласнення надлишкової вартості. Засобами реалізації основного економічного закону в цій сфері стало виробництво абсолютної та відносної вартості у процесі формального й реального підкорення праці капіталом. Основним виробничим відношенням К.і. був продуктивний капітал (з яким зрісся промисловий капітал після відокремлення торгового та позичкового капіталів). У процесі трансформації феодалізму в капіталізм та еволюції індивідуальної капіталістичної власності (капіталу) техніко — економічні категорії (праця, засоби праці та ін.) наповнюються елементами якісно нового змісту. Тому дотримання вимог діалектики за панування К.і. потребує запровадження в науковий обіг таких модифікованих понять і категорій, як індивідуальний основний капітал, індивідуальний постійний капітал, наймана праця в умовах індивідуального капіталу тощо. У процесі трансформації індивідуального капіталу в монополістичний ці поняття і категорії наповнюються якісно новим монополістичним змістом: монополістичний товар, монополізована наймана праця та ін. Внаслідок діалектичного характеру заперечення розвиненішою формою капіталу попередньої, менш розвиненої, К.і. та його структурні елементи не зникають, а перетворюються на підпорядковані складові, ланки розвиненіших форм. За панування К.і. домінувала вільна ринкова економіка, а отже, вільна конкуренція, стихійне ринкове ціноутворення тощо, економічні закони діяли стихійно, держава здебільшого виконувала роль «нічного сторожа». Певна планомірність і організованість виробництва були обмежені масштабами підприємств. Наприкінці XX— на початку XXI ст. К.і. був представлений малими й частково середніми капіталістичними підприємствами, які є повною власністю окремих підприємців (див. Підприємство).