Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Антропологія соціальна
Антропологія соціальна (гр. anthropos — людина, social — учення) — соціологічна концепція, яка проповідує пріоритет особистості в системі суспільних відносин (економічних, соціальних, політичних, правових та інших) і відповідні принципи дослідження, які лежать в її основі. Найважливішою основою A.c. є пріоритет людини в системі економічних відносин, передусім у відносинах економічної власності. Такий пріоритет передбачає гуманізацію відносин економічної власності, гуманізацію техніки та технології, а також екологізацію техніки, активну участь працівника в управлінні власністю, у розподілі створеного продукту, всебічну реалізацію його власності на робочу силу тощо. Водночас пріоритет його індивідуальних потреб, інтересів та цілей над колективними та суспільними інтересами за умови капіталізму був характерний для нижчої стадії його розвитку, коли домінував такий тип власності, як індивідуальна (приватна) капіталістична власність, та був недостатньо розвинений суспільний характер праці. За сучасних умов у розвинених країнах світу відбувається перехід від панування індивідуальних інтересів та цінностей до колективних та їх раціонального поєднання. Найповніше це виражається у поширенні автономних бригад, трудової колективної власності та ін. Така субординація особистості і колективу та суспільства повинна втілюватись і в інших сферах суспільних відносин. Всупереч цьому в Україні з часу проголошення незалежності проповідується абсолютний пріоритет особи, який, однак, стосується лише вузького кола кланово-номенклатурної еліти.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.