Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Концепція «спонтанного порядку»
Концепція «спонтанного порядку» — концепція, згідно з якою економічна політика і свідомий контроль над економікою неможливий, оскільки внаслідок складності економічної системи людський розум не в змозі її осягнути й пізнати весь обсяг знань для проведення такої політики, а тому найкращим методом її регулювання є «невидима рука» А.Сміта. Висунута англійським економістом Ф.Хаєком. Порядок у суспільстві, на думку Ф.Хаєка, може створюватися свідомо або складатися стихійно. Особливість «спонтанного порядку» в тому, що він утворюється еволюційним шляхом як непередбачуваний, несвідомий результат свідомих дій багатьох людей, які реалізують свої приватні інтереси. Серцевина спонтанного порядку — економічна свобода особи та конкуренція і тому він є досконалішим, сприяє більшому накопиченню знань і багатства. У цій концепції, по-перше, однобічно тлумачиться сама конкуренція, оскільки ігноруються недоліки ознак конкурентної боротьби, а до уваги беруться лише її переваги; по-друге, перебільшується роль конкуренції у встановленні ринкової рівноваги, що здебільшого відповідає реаліям XVIII— XIX ст.; по-третє, суспільство розглядається як арифметична сума окремих індивідів, що характерно для того періоду розвитку капіталістичного суспільства, коли не існувало класів, політичних партій, профспілок та інших політичних і громадських об'єднань; щодо економічних інтересів такий підхід означає існування лише індивідуальних інтересів, а отже, відсутність колективних і суспільних; по-четверте, позаісторичний підхід до ролі держави в економіці, відведення їй лише функцій «нічного сторожа» (захисники приватної власності, вільної конкуренції та ін.). Помилковим є також віднесення інституту власності до моральних норм.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.