Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Культура організаційна

Культура організаційна — система соціально-трудових й морально-етичних зв'язків і відносин, які реалізуються в межах конкретного виду діяльності організації і слугують ціннісно-орієнтаційною основою аналізу, прийняття рішень та вибору членами організації прийнятного способу дій і поведінки. Головна функція К.о. — створити відчуття ідентичності усіх членів організації, морально-психологічного клімату, ділової атмосфери, гармонізацію колективних та індивідуальних інтересів. У структурі К.о. визначальними є організаційні цінності — цілі та завдання діяльності організації, трудова дисципліна, відповідальність, новаторство, ініціативність та ін., які зумовлюють економічну або соціальну ефективність. Формування організаційних цінностей прямо залежить від політико-економічного, культурного середовища, національно-державного та етнічного факторів, що є однією з основ типологізації К.о. Так, К.о. США і країн Західної Європи традиційно пов'язують з протестантською етикою, К.о. Японії — з етикою буддизму, організаційну культуру України та Росії — з православною етикою. За критерієм орієнтації на ефективність діяльності або на розвиток особистості (тобто ціннісно-орієнтаційний) у К.о. виділяють такі основні типи: 1) поєднання сильної орієнтації на особистість з відповідною орієнтацією на ефективність діяльності; 2) слабка орієнтація на особистість у поєднанні з аналогічною орієнтацією на ефективність діяльності; 3) поєднання сильної орієнтації на особистість зі слабкою орієнтацією на ефективність; 4) поєднання сильної орієнтації на ефективність діяльності зі слабкою орієнтацією на особистість. Найжиттєвішим з них є перший тип, найменш життєздатний другий. Розрізняють також ринкову, бюрократичну та групову К.о. Ринкова культура ґрунтується на пануванні товарно-грошових відносин, тому керівництво і персонал підприємства зорієнтовані переважно на його рентабельність і прибутковість. Бюрократична культура формується на основі важелів влади, що регламентує діяльність організації встановленням правил, інструкцій тощо є ефективною за умов стабільності. Групова культура доповнює два попередні, може функціонувати у ринковій і в бюрократичній культурі. Вона поширюється переважно у неформальних організаціях на основі певної системи цінностей, яка створюється самою організацією, передусім лідером, його перевагами. Для української К.о. кінця XX— початку XXI ст. властиве поступове відмирання старої системи організаційних цінностей (почуття колективізму, взаємодопомоги та ін.), а нова система цивілізованих цінностей ще не сформувалася, внаслідок чого домінує ринкова К.о. зразка XIX ст.