Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Купці

Купці — особлива соціальна група людей, яка займалася торгівлею за простого товарного виробництва. К. з'явилися під час розпаду первіснообщинного ладу і формування рабовласницького способу виробництва. Статусу особливої соціальної групи, пов'язаної зі специфічним видом діяльності, набули після третього суспільного поділу праці, що сприяло швидкому розвитку торгівлі та зростанню кількості купців-професіоналів, які торгували золотом, сріблом, слоновою кісткою, шкірами, тканинами тощо. В Римській імперії існувало професійне купецтво, яке формувалося переважно зі стану вершників. Купці об'єднувалися в колегії, що мали кошти, кораблі, агентів у провінціях. З XII ст. пожвавлюється обмін між окремими містами, в яких проводилися ярмарки. З початком формування єдиних національних ринків завершилося утворення класу К. У містах, які домоглися незалежності й самоврядування, існували гарантії купецької власності, встановлювалися ярмаркові правила. У Візантії К. об'єднувалися в корпорації. Руські К. у X—XII ст. торгували з Чехією, Польщею, придунайськими країнами, формувався клас К.-воїнів для захисту торговельних караванів, комерційних інтересів. Економічна основа розвитку класу К. — привласнення ними значної частини необхідного і додаткового продукту різних верств населення, в т.ч. при постачанні феодалам предметів розкоші. К.-професіонали посилювали лихварський тиск на різні верстви населення. Збагачуючись, вони поступово перетворювалися на капіталістів-підприємців. Клас К. сприяв первісному нагромадженню капіталу всередині країни, пограбуванню колоній, а також руйнуванню застарілих феодальних відносин власності, посиленню концентрації та централізації власності, перетворенню простого товарного виробництва на капіталістичне. Водночас відбувалася їх трансформація у торговельних капіталістів, що означало поступове розмежування і зникнення К. як особливої соціальної групи.