Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Багатство нематеріальне

Багатство нематеріальне — частина національного багатства, що складається з накопиченої виробничої майстерності й досвіду людей, їхніх здібностей, потреб, творчих обдаровань, знань та інформації в знаках і символах, а також культурних цінностей (у т.ч. виробничої, технологічної культури), а також відносини економічної власності з приводу їх створення і привласнення. З погляду витрат Б.н. складається з витрат на створення знань через вартість відтворення людей (їх фізичних, інтелектуальних, духовних можливостей) і витрат на створення інформації в символах і знаках незалежно від сфер її застосування. Німецький економіст Г. Лош, англійський економіст Дж. Стампа та ін. у 20-х XX ст. визначили витрати на здобуття освіти, підтримання здоров'я, на виховання тощо. За цими розрахунками, середня вартість людини становила 1911 у США 23,6 тис. фр., у європейській частині Росії — 10,1 тис. фр. На початку 90-х вартість складної робочої сили у США становила до 400 тис. дол., а науково-технічного працівника — до 800 тис. дол. (з урахуванням прямих витрат середньої сім'ї на виховання дитини до 18 років, втрачених заробітків матері та праці самого учня, вчителів на його виховання). За даними Всесвітнього банку, частка Б.н. («людського капіталу») становила в країнах Західної Європи наприкінці XX ст. 74%, основних виробничих фондів — 23%, природних ресурсів — 2%. В Росії — відповідно 50, 10 і 40%. Витрати на відтворення людини реалізуються в процесі її діяльності (фізичної, розумової, духовної та ін.), виявляються як корисний ефект. Крім того, в процесі праці формуються нові якості робочої сили і людини загалом, нові потреби, цінності тощо, які є ідеальною формою багатства, джерелом людської гідності, щастя і моральних цінностей.