Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Маркетингу принципи

Маркетингу принципи — найважливіші вихідні положення, на яких базується маркетингова діяльність. Основними М.п. є: 1) виробництво товарів і послуг, яке повинно ґрунтуватися на точному знанні потреб покупців і реальних можливостей підприємства, фірми або компанії; 2) забезпечення довготермінової результативності фірми, для чого необхідно постійно мати певний комплект розробок з підготовки виробництва товарів і послуг, необхідних для ринку; 3) якнайповніше задоволення потреб споживачів, забезпечення їх необхідними післяпродажними послугами; 4) економічно ефективна реалізація продукції та послуг на чітко визначених ринках у заздалегідь запланованих обсягах і у зазначені терміни; 5) органічне поєднання маркетингових стратегії й тактики з метою оперативного пристосування до потреб споживачів, які постійно змінюються; 6) активний вплив фірми на формування і стимулювання потреб споживачів на ринок; 7) при звуженні ринків збуту (внаслідок задоволення потреб і попиту людей) орієнтування фірми на випуск тих товарів і послуг, яких ще немає на ринку, а їх конкурентоспроможність дедалі більше залежить від здатності радикально оновлювати їх асортимент і тим самим створювати нові потреби. На відміну від високорозвинених країн Заходу, у маркетинговій діяльності підприємств України слід насамперед орієнтуватися на потреби і запити людей, які перебувають на межі виживання, прагнуть задовольнити найелементарніші фізичні й соціальні потреби. У розвинених країнах світу маркетинг орієнтується на потреби людей середнього класу, а також на групи людей, які прагнуть піднятися на вищий ієрархічний рівень.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.