Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Менеджменту стиль

Менеджменту стиль — комплекс норм і правил поведінки керівника, який передбачає застосування різноманітних засобів спонукання підлеглих працівників до управління. Американський учений К.Левін (1938) виділив такі три типи М.с.: диктаторський (авторитарний) — керівник сам вирішує, що і як потрібно зробити; демократичний — рішення ухвалюється після обговорення; ліберальний — члени організації працюють практично самостійно. Американський соціальний психолог Р.Лайкерт 1961 визначив чотири базових М.с.: авторитарний, доброзичливо-авторитарний, консультативний та орієнтований на групове управління організацією. Американські психологи Р.Блейк і Дж.Моутон запропонували п'ять М.с.: 1) на основі завдання, повністю сфокусованого на виробництві; 2) пріоритет людських взаємин; 3) «убоге управління» — характеризується відсутністю відповідальності та особистої участі працівників, проповідуванням елементів анархії в управлінні кадрами; 4) дотримання «золотої середини», пошук компромісів, виваженість управлінських рішень; 5) «управління групою» — характеризується прагненням поєднати вирішення завдань виробництва та інтереси працівників. Російський учений у галузі управління П.Керженцев визначив два М.с.: німецький (пунктуальність, точність, стрункість, логічність дій керівника у процесі ухвалення управлінських рішень) та англійський (еластичні, гнучкі манери поведінки керівника). В сучасних наукових концепціях менеджменту вагома роль належить японському М.с. (див. Менеджмент японський).





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.