Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Метод економічного експерименту

Метод економічного експерименту — комплексне дослідження певної сукупності економічних явищ та процесів і оснований на ньому науковий дослід — моделювання в штучних або природних умовах, що передбачає активне втручання в перебіг подій і спостереження за їх результатами. Мета економічного експерименту — перевірка гіпотез, концепцій, програм, вироблення та надання практичних рекомендацій у сфері управління економічною системою, повніше обґрунтування теорії досліджуваних явищ і процесів. Механізм проведення економічного експерименту передбачає вивчення окремого соціально-економічного об'єкта за зміни одного чи кількох факторів і незмінних інших факторів. Експеримент проводять у масштабі підприємства, галузі, регіону, окремої сфери народного господарства або країни. За рівнем наближеності до практики розрізняють реальні економічні експерименти (процес відбувається в конкретному економічному середовищі), модельовані (штучно створена ситуація, що не позначається на реальному функціонуванні системи), імітаційні (форма ділових, господарських ігор). За метою виокремлюють — господарські та дослідницькі економічні експерименти, за результатами впливу — стимулюючі та дестимулюючі. Без теоретико-методологічного обґрунтування і відповідних методичних розробок експеримент перетворюється на суб'єктивну, волюнтаристську дію. Тому його основними етапами є методолого-теоретична та організаційна підготовка (розробка методології експерименту, в т.ч. плану-програми, кадрове, фінансове, інформаційне забезпечення тощо); проведення експерименту і спостереження за його перебігом; обробка та аналіз отриманих даних, оцінка наслідків, прийняття рішень, обґрунтування висновків, упровадження результатів дослідження в практику господарювання.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.