Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Методи соціально-економічного управління
Методи соціально-економічного управління — комплекс методів цілеспрямованого впливу на окремих працівників, групу і трудовий колектив з метою створення потужних і динамічних стимулів до ефективної праці і підвищення на цій основі життєвого рівня. Такий вплив на окремих працівників здійснюється: а) адміністративними методами (наказ, дотримання певних правил поведінки у трудовому колективі та ін.); б) економічними методами (створення системи стимулів за допомогою заробітної плати, розповсюдження акцій і виплати на них дивідендів та ін.); в) опосередковано (через систему виховання, освіти, залучення до культури та ін.); г) через вплив на умови праці (санітарно-гігієнічні, естетичні та ін.). Цілеспрямований вплив на окрему групу здійснюється: а) формуванням оптимального складу групи за демографічними, освітньо-кваліфікаційними, психологічними показниками та ін.; б) згуртуванням групи (завдяки добору сучасного типу менеджера нижчої ланки, вдосконаленням стилю керівництва, впровадженням бригадної форми організації праці тощо). На рівні трудового колективу М.с.-е.у. є: організація змагання між окремими підрозділами, запровадження адекватних форм організації виробництва (наприклад, дивізіональної), демократизація управління (входження представників профспілок у керівні органи підприємства, компанії, участь у виборах керівників фірми, компанії, створення нормальних умов для підвищення по службі та ін).
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.