Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Міжнародний кредит

Міжнародний кредит — регульований та організований з боку МВФ рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаних з наданням валютних і товарних ресурсів з метою уникнення або послаблення світової фінансової кризи, експансії американського капіталу та ін. М.к. базується на принципах зворотності, терміновості, платності, забезпеченості і виконує такі основні функції: 1) розподільчу — передбачає перерозподіл позичкових капіталів між країнами, внаслідок чого певною мірою відбувається вирівнювання норм прибутку на цей капітал і формування середньої норми; 2) регулятивну — шляхом залучення іноземних інвестицій з боку міжнародних фінансово-кредитних організацій стимулюється потік іноземних інвестицій, що впливає на економічне зростання країни; 3) прискорює процес концентрації та централізації капіталу як у межах окремих країн, так і на інтернаціональному рівні, що пов'язано з діяльністю ТНБ; 4) здійснює економію витрат обігу у сфері міжнародних економічних відносин; 5) впливає на економічну політику країн, які отримують кредити від міжнародних фінансово-кредитних організацій (див. Міжнародний валютний фонд). Форми М.к. класифікують за такими критеріями: 1) за джерелами (внутрішні і зовнішні); 2) за призначенням (комерційні — пов'язані із зовнішньою торгівлею; фінансові — прямі капіталовкладення; проміжні — для обслуговування змішаних форм вивезення капіталів, товарів, послуг); 3) за видами (товарні — у формі відстрочки платежу за продані товари або надані послуги, валютні); 4) за формою валюти кредиту (у валюті країни-позичальника, країни-кредитора, третьої країни або міжнародної рахункової грошової одиниці); 5) за забезпеченістю (забезпечені — цінними паперами, нерухомістю та ін.; незабезпечені, або бланкові, — під зобов'язання позичальника); 6) за формами надання (готівкові, акцептні, депозитні, сертифікати, облігаційні позики, консорціальні кредити); 7) за термінами надання (надтермінові — від однієї доби до трьох місяців; короткотермінові — до 1 року; середньо-термінові — від 1 до 5 років; довготермінові — понад 5 років); 8) за формами власності (державні та наддержавні).