Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Міжнародні податкові угоди

Міжнародні податкові угоди — двосторонні й багатосторонні угоди між країнами про регулювання оподаткування юридичних і фізичних осіб за межами своїх країн. За економічним змістом М.п.у. поділяють на угоди про взаємні податкові пільги, угоди про уникнення міжнародного подвійного оподаткування, а також угоди про надання адміністративної та правової допомоги з питань оподаткування. Загальна кількість М.п.у. наприкінці XX ст. — понад 1 тис. До М.п.у. про взаємні податкові пільги належать митні конвенції (наприклад, митна конвенція країн Андського пакту), ГАТТ/СОТ, податкові статті Ломейської конвенції та ін. До М.п.у. про надання адміністративної та правової допомоги з питань оподаткування належить Нордична конвенція 1972, угода США з Канадою, Великобританією, ФРН та ін. Стандартизація М.п.у. розпочалася 1920 і тривала до 1945 (її наслідок — підготовка кількох типових конвенцій, різних типів М.п.у.). З 1954 робота з удосконалення типових конвенцій і розробки нових зосереджується в ОЕСР. Зокрема, податковий комітет ОЕСР 1963 підготував Типову конвенцію про уникнення подвійного оподаткування на доходи і капітал, подарунки і спадщину; 1977 — Типову конвенцію ОЕСР. На цих двох конвенціях ґрунтується більшість М.п.у. у сфері оподаткування. Типова М.п.у. складається з 4 частин. У першій подано перелік податків і коло осіб, які охоплює угода; друга містить опис механізму оподаткування підприємницького доходу, дивідендів, відсотків, заробітної плати та ін.; у третій викладено порядок ліквідації подвійного оподаткування тих доходів і капіталів, які мають право оподатковувати учасники угоди; у четвертій зафіксовано порядок реалізації досягнутих угод. У межах ОЕСР перевага надається оподаткуванню за місцем резидентства отримувачів доходів, а не за місцем їх джерела, що вигідно насамперед експортерам капіталу. У 1980 затверджено як рекомендаційний документ ООН проект Типової конвенції для регулювання податкових відносин між розвиненими і слаборозвиненими країнами світу. У 1967 ухвалена директива ЄЕС про поетапне запровадження податку на додану вартість, а з метою його уніфікації країни ЄС 1993 ввели мінімальну стандартну ставку 15%. Уряд України у 90-х підписав низку взаємовигідних угод з різними країнами про уникнення подвійного оподаткування.