Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Міллер

Міллер (Miller) Мертон Говард (1923-2000) — американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1990) за «фундаментальний внесок в теорію фінансів корпорацій». Народився у м.Бостон (США). Закінчив Гарвардський університет 1940. Разом з Ф.Модільяні М. почав обґрунтування теорії фінансів корпорації, зокрема базової моделі фінансів недержавних корпорацій. Вони доводили, що раціональний інвестор враховує лише майбутню прибутковість компанії (а не розмір і структуру її боргу), повинен мати у своєму портфелі різні види цінних паперів, щоб збалансувати можливий ризик і очікуваний дохід від компаній різного рівня та надійності. Загалом він збагатив обґрунтування моделі оптимального співвідношення між активами і пасивами корпорації. Разом з Модільяні М. сформулював дві теореми, які є основою сучасної теорії фінансування корпорацій та вартісного значення компаній на ринку. Згідно з їхніми висновками, середньозважена ціна грошового капіталу для фірми не залежить від ролі власних і позичених коштів у фінансуванні її операцій, а лише одне певне значення ціни капіталу є критерієм ефективності інвестиційних рішень фірми, а отже, визначається єдиною ринковою відсотковою ставкою. Тому множинність реальних відсоткових ставок зумовлена невизначеністю. Разом з Ю.Фама М. аналізував рівновагу на фінансовому ринку за умов досконалої конкуренції, а отже, взаємодію цін, попиту і пропозиції в процесі укладання контрактів, і відтак — механізм встановлення рівноважних цін. Спільно з Модільяні М. вивчав вплив податків на структуру капіталу корпорації.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.