Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Банк ощадний

Банк ощадний — фінансове підприємство, яке спеціалізується здебільшого на обслуговуванні населення через залучення грошових заощаджень громадян і надання кредитних, розрахункових та інших послуг. Виник наприкінці XVIII — на початку XIX ст. у Великобританії та Німеччині, а відтак в інших країнах. У процесі еволюції перетворився на банк універсальний, що виконує не лише депозитні й кредитні, а й валютні операції, здійснює інвестиції у промисловість, торгівлю, тобто вступає у відносини економічної власності з приватними особами та компаніями. Основні види Б.о.: довіряльно-ощадні, взаємоощадні, поштово-ощадні, а також ощадні каси та позико — ощадні асоціації. За типами та формами власності довіряльно-ощадні банки відносять до типу колективних, а за формою — до кооперативних. Взаємоощадні банки належать до кооперативних (див. Банк взаємоощадний). Поштово-ощадні банки виникли наприкінці XIX— на початку XX ст. внаслідок організаційного об'єднання Б.о. з поштовою системою (акумулюють кошти та виплачують відсотки через поштові відділення). Вони не мають акціонерного капіталу, але вкладають кошти в державні цінні папери. Зобов'язання цих банків з державною формою власності гарантує держава. Найважливіші операції поштово-ощадних банків: депозитні, кредитні (для фізичних та юридичних осіб), розрахункові, переказні. В Україні існує 1 Б.о.