Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Норма

Норма (лат. norma — правило, взірець) — 1) взірець і правила поведінки або дій людини, а також міра оцінки чого-небудь; 2) встановлена міра витрат різноманітних ресурсів (або витрат живої та уречевленої праці) на виробництво одиниці продукції, виконання певного виду робіт чи надання одиниці послуг у конкретному періоді залежно від умов виробництва. Вимірюється в одиницях, прийнятих для кожного ресурсу, зокрема, живої праці, засобів праці, предметів праці, якості товарів, послуг і робіт, фінансових ресурсів підприємства. Розрізняють Н. рентабельності, витрат, завантаження техніки, запасів; раціональну Н. споживання та ін. Похідним від показника Н. є норматив, який характеризує міру — Н. використання продукції, площі, об'єму та ін. В економічній діяльності — це передусім Н. використання обігових коштів, запасів товарів, чисельності працівників та ін. До Н. витрат живої праці відносять: Н. часу, виробітку, фонд робочого часу, бюджет робочого часу одного працівника, тарифні ставки і розцінки. До Н. витрат уречевленої праці належать показники використання обладнання, H. продуктивності і часу роботи обладнання, формування парку обладнання, режиму роботи обладнання. Показниками якості є терміни служби обладнання, надійність і довговічність продукції. Н. та нормативи формують нормативну базу управління та організації виробництва, які, своєю чергою, ґрунтуються на макро- та мікроеконсмічному плануванні, прогнозуванні. Н. і нормативні виробництва повинні враховувати досягнення науково-технічного прогресу, а отже, бути науково обґрунтованими й прогресивними.