Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Обслуговування банками зовнішньоторговельних угод
Обслуговування банками зовнішньоторговельних угод — посередництво банків при здійсненні фінансових розрахунків і кредитування імпортерами та експортерами на основі встановлення кореспондентських зв'язків між банками відповідних країн. Основні види платежів у міжнародній практиці: 1) авансові — з надходження товарів і рахунків, що здійснюються за допомогою переказів і чеків; 2) розрахунки з настанням термінів платежу та при постачанні товарів, що здійснюються переважно за допомогою акредитивів або документарного інкасо. В експортно-імпортних розрахунках використовують переважно банківський ордерний (заповнює банк імпортера за дорученням свого клієнта) і клієнтський (виписує імпортер і здає його до свого банку) чеки. Банк імпортера надсилає чек експортеру, який пред'являє його для оплати у своєму банку, а той оплачує його завдяки наявності між ними кореспондентських зв'язків. Розрахунки з документарного інкасо починаються в банку експортера. Проте у випадку розрахунків «документи проти платежу» експортер подає своєму банку разом із товарними документами інкасове доручення, яке банк пересилає через банк імпортера покупцю, а останній на цій підставі виписує платіжне доручення і через свій банк здійснює оплату. У разі здійснення розрахунків «документи проти акцепту» експортер разом із товарними документами подає своєму банкові переказний вексель (трату), який той пересилає банку імпортера. Імпортер акцептує вексель і повертає через свій банк банку імпортера, який обліковує вексель і надає своєму клієнту обліковий кредит до завершення терміну погашення векселя.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.