Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Бем-Баверк Ейген
Бем-Баверк Ейген (1851 — 1914) — австрійський економіст, який розвинув концепцію граничної корисності (зокрема, розрізняв суб'єктивну цінність, що визначається споживачем і продавцем, і об'єктивну, що формується на ринку під впливом конкуренції, внаслідок чого встановлюється відповідно верхня і нижня межі ринкової ціни блага), концепцію відсотка, обґрунтував концепцію економічної доцільності. Він відокремив абстрактну корисність (можливу загальну корисність певних благ, що не залежать від їх запасу) і конкретну (реальну корисність конкретного блага, яка із насиченням потреби в ньому для кожної наступної одиниці запасу буде меншою від попередньої). Первинними факторами виробництва називав працю і землю, хибно ототожнював засоби виробництва з капіталом і твердив про перенесення ними цінності на продукт. Це, на його думку, зробило непотрібним звернення до поняття «витрати виробництва». Полемізуючи з Ф.Візером, Б.-Б. дає своє трактування теорії зумовлення. Ввів в економічну модель фактор часу, з яким пов'язував виникнення чистого доходу (прибутку), що дало можливість обґрунтувати власну психологічну концепцію відсотка. Ця концепція базується на твердженні, що поточні блага цінуються вище, ніж майбутні, і тому відмова від поточних благ потребує винагороди. Найвища цінність наявних благ з урахуванням дисконтування майбутніх доходів від них забезпечується упродовж середнього періоду виробництва. Чим нижча норма відсотка, тим довший прибутковий період виробництва, оскільки цінність потоку майбутніх благ зростатиме, а надбавка до цінності наявних товарів зменшуватиметься. Внаслідок цього Б.-Б. вважається автором «теорії очікування». В працях Б.-Б. наявні позитивні і негативні сторони, властиві загалом австрійській школі.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.