Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Біржа робочої сили

Біржа робочої сили (на поверхні явищ — біржа праці), або служба зайнятості — економічні відносини власності, в тому числі відносини привласнення у процесі збору та надання інформації про наявність вакансій, надання допомоги безробітним та інших послуг, фінансування додаткових робочих місць, сприяння підготовці та перепідготовці кадрів, регулювання зайнятості тощо. Б.p.c. має свої відділення в містах, районах. Б.p.c. виникла в першій половині XIX ст., в Росії — на початку XX ст. В сучасних умовах посередницькі функції між працівниками і підприємцями здійснюють державні Б.p.c. У США їх налічується близько 2000. У деяких країнах (Великобританія, Франція та ін.) Б.р.с. не лише ведуть облік безробітних, а й виплачують їм відповідну допомогу. У разі відмови безробітного від роботи, запропонованої Б.р.с., його позбавляють цієї допомоги. Крім державних Б.р.с., у країнах Заходу існують приватні агентства з трудового посередництва та посередницькі бюро. Приватні агентства сприяють працевлаштуванню окремих категорій громадян (сільськогосподарських працівників, вчителів та ін.). Посередницькі бюро виконують свої функції при профспілках, молодіжних організаціях тощо. Скерування на роботу, видані Б.р.с., не є обов'язковими для підприємств. Кваліфіковані працівники переважно не користуються послугами Б.р.с. Щоб отримати допомогу у разі безробіття, необхідно зареєструватися на Б.р.с., бути звільненим з роботи підприємцем (а не добровільно залишати її), активно вести пошук роботи та ін. В Україні згідно із Законом «Про зайнятість населення» (1991) на всій території країни створено служби зайнятості, основними функціями яких є здебільшого ті, які існують у розвинених країнах світу.