Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Валютні резерви

Валютні резерви — загальний купівельний засіб у формі запасів іноземної валюти та золота, які перебувають у розпорядженні центральних банків, фінансових органів, приватних комерційних банків країни, в міжнародних та транснаціональних компаніях для здійснення своєчасних платежів у міжнародних розрахунках. Найважливіша частка В.р. — централізовані запаси іноземної валюти, золота та міжнародних валютно-платіжних засобів (СДР, євро). До В.р. належать також валютні ресурси комерційних банків в іноземній валюті, авуари держави в іноземній валюті на рахунках, вільні залишки, що знаходяться на рахунках у банках інших країн, вкладення в іноземні цінні папери, наявні іноземні банкноти та монети, офіційні резерви країни в МВФ, валютні активи міжнародних та транснаціональних компаній. Іноземна валюта, яка знаходиться у приватних комерційних банках, може бути використана державою для міжнародних розрахунків лише через упровадження валютних обмежень (одного з елементів валютної політики й валютного регулювання). В.р. створюються для покриття негативного сальдо платіжних балансів, безперебійного здійснення міжнародних платежів за зовнішніми розрахунками та ін. В.р. — складова міжнародних ліквідних засобів. На початку 90-х до 70% таких ресурсів припадало на розвинені країни світу. В.р. країн — членів МВФ становили в цей час майже 0,8 трлн дол., з них 75% — золото та іноземна валюта (частка останньої більша, ніж золота). Від розмірів В.р. країни залежить її міжнародна ліквідність, що визначається співвідношенням В.р. і суми імпорту країни. В.р. НБУ наприкінці 2004 перевищували 11 млрд. дол., 2003 — близько 5 млрд. дол. В.р. США наприкінці 90-х становили близько 60 млрд., країн Єврозони — майже 240 млрд. дол. Валютна забезпеченість грошової бази повинна бути не нижчою за 80%. В.р. України внаслідок прив'язки курсу гривні до курсу долара знецінюються.