Відповіді до підручника Біологія 8 клас - Н. Ю. Матяш 2016-2020

Тема 6. Опора і рух
§ 29. Типи кісток скелета людини та особливості їхнього сполучення

Обговоріть у групах. Обгрунтуйте зв’язок внутрішньої та зовнішньої будови кісток з їхніми функціями

Охарактеризуємо зв’язок внутрішньої та зовнішньої будови кістки з її функціями на прикладі трубчастої кістки. Вона складається з тіла, усередині якого є порожнина, і двох головок. Головки завжди ширші за тіло та вкриті на суглобних поверхнях шаром гіалінового (склоподібного) хряща. Саме така їх будова формує суглоб — рухоме з’єднання кісток. Головки кістки утворені губчастою речовиною, порожнини якої заповнені червоним кістковим мозком, що є органом кровотворення.

Видовжене тіло трубчастої кістки побудоване в основному з компактної речовини і має порожнину. Така кістка подібна до важеля, має велику міцність і легкість. Порожнина тіла кістки заповнена жовтим кістковим мозком, який утворений переважно жировою тканиною, що бере участь в обміні речовин і енергії.

У головці трубчастої кістки міститься хрящова пластина росту, клітини якої здатні до поділу, забезпечуючи ріст кістки у довжину. Пластина росту з віком зникає, у її клітинах відкладаються мінеральні солі і хрящова тканина перетворюється на кісткову.

Зовні кістка вкрита окістям. Це тонкий щільний шар сполучної тканини, що зрісся з кісткою. Зовнішній волокнистий шар окістя виконує захисну функцію. У внутрішньому шарі його є клітини, за рахунок поділу яких відбувається розвиток, ріст у товщину й відновлення кісток після ушкоджень. Окістя містить велику кількість нервів й кровоносних судин, що забезпечує живлення кістки.





Перша публікація: 01/01/2016-2020

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.