Відповіді до підручника Інформатика 8 клас Морзе Н.В - Морзе Н.В 2016-2020

Розділ 3. Опрацювання текстових даних
7. Текстовий документ і його об'єкти

Розділ 3. Опрацювання текстових даних

7. Текстовий документ і його об’єкти

Обговорюємо

1.  Файли текстових форматів мають типи .txt, .doc, .docx, .odt, .rtf. Розширення файлів відповідають форматам, які визначають спосіб організації даних у файлі.

2.  Деякі набори даних, які містяться в документі, для більшої наочності та системності представляють у формі списку.

3.  У текстовому документі MS Word 2007 можна створити списки таких типів: маркований — кожний елемент списку на початку першого рядка абзацу починається певним символом (маркером); нумерований — на початку першого рядка абзацу вказується його номер; багаторівневий — елементи списку можуть вкладатися в інші списки.

4.  Щоб розмістити текст у кілька колонок, потрібно виділити текст, виконати Розмітка сторінок Параметри сторінки Колонки, встановити у вікні Колонки

кількість колонок. Для колонок можна змінити такі властивості: ширину, відстань між колонками, наявність розділювача. Ширину колонок, відступи між колонками, кількість колонок можна встановити так: виконати вказівку Розмітка сторінок Параметри сторінки Колонки Інші колонки, встановити відповідні параметри, після встановлення значень властивостей колонок натиснути ОК.

5-6. Для того щоб вставити у текст символи, яких немає на клавіатурі (математичні, латинські, графічні), використовують список таких символів, який відкривається вибором кнопки Символ на вкладці Вставлення в групі Символи. їх редагування та форматування здійснюється за правилами роботи з усіма символами у MS Word 2007.

7. До операцій форматування графічних об’єктів належать: змінення форми і розмірів об’єкта, кольору, типу та шаблону ліній його контуру, кольору й ефектів заливки. Для форматування графічних примітивів зручно користуватися елементами керування тимчасової вкладки Формат, яка з’являється на Стрічці в розділі Засоби малювання під час виділення графічного об’єкта.

8. Способи створення таблиць в текстовому документі: 1) вставити таблицю простої структури; 2) накреслити таблицю довільної структури; 3) перетворити фрагмент тексту на таблицю; 4) вставити таблицю з колекції шаблонів. Таблицю складної структури можна накреслити в документі, для цього виконати такі вказівки:

1) виконати Вставлення Таблиці Таблиця Накреслити таблицю; 2) намалювати олівцем контури всієї таблиці; 3) намалювати лінії, що розділяють рядки та стовпці.

9. Усі елементи для виконання операції додавання чи вилучення рядків і стовпців таблиці містяться на вкладці Макет у групі Рядки та стовпці, дії відповідних кнопок застосовують до виділених або поточних об’єктів. Для виконання операцій редагування можна використати команди контекстного меню виділених об’єктів таблиці або виконати команди з клавіатури.

10. Для форматування рядків і стовпців використовують елементи керування вкладки Макет (з допомогою лічильників встановлюються точні розміри — ширини стовпців і висоти рядків) та Конструктор розділу Табличні знаряддя на Стрічці. Коли курсор знаходиться в області таблиці, на горизонтальній лінійці з’являються маркери меж стовпців, а на вертикальній— маркери меж рядків. Коли їх перетягнути, змінюються розміри відповідних стовпців і рядків.

11. Вставити порожні рядки в кінці таблиці можна з допомогою клавіші Tab (помістити курсор в останній клітинці таблиці і натиснути клавішу). Якщо додатковий рядок потрібен всередині таблиці, то курсор слід поставити в кінці рядка, за межами таблиці й натиснути клавішу Enter. При натисканні клавіші Delete при виділеному фрагменті таблиці дані видаляються, таблиця залишається, а клавіші BackSpase —- відбувається видалення виділених фрагментів таблиці (будь-який виділений рядок чи стовпець). За допомогою контекстного меню також можна виконати всі зазначені операції.

12. Якщо вміст сусідніх клітинок таблиці треба «склеїти» (розмістити в одній клітинці), використовують кнопку Об’єднати клітинки тимчасової вкладки Макет або інструмент Гумка вкладки Конструктор розділу Табличні знаряддя. Якщо потрібно змінити кількість клітинок у готовій таблиці, можна розділити клітинки так: 1) вибрати потрібну клітинку таблиці; 2) вибрати кнопку Розділення клітинки; 3) вказати у діалоговому вікні, на скільки рядків і стовпців потрібно розді

лити клітинку; 4) вказати спосіб розміщення тексту після розділення, використавши позначку відповідного прапорця.

13-14. Недрукованими називають символи, які вводяться користувачем з клавіатури, але не виводяться на папір під час друкування і зазвичай не відображаються на екрані. Але якщо включити режим відображення цих символів, то у відповідних місцях тексту з’являться спеціальні позначення цих символів. Приклади прихованих символів: пропуск, кінець абзацу, табуляція. їх використовують, щоб краще розуміти структуру тексту чи документа.

Працюємо в парах

1. Порівнюючи значки файлів, збережених в різних форматах (мал. 7.1), можна зробити висновок, що для позначення формату того чи іншого текстового файлу використовують різні значки. Ця різниця зроблена для того, щоб користувачі візуально ідентифікували формати текстових файлів і розуміли, в якій програмі документ був створений і які операції над даними у файлі можна виконати.

2. Нумерований і маркований список використовують для позначення переліку. Спільними параметрами при зміні нумерованого та маркованого списку для користувачів є можливість скористатись бібліотекою маркерів/бібліотекою нумерованих списків та змінити рівень списку. Відмінність у доступних налаштуваннях маркованого списку полягає в тому, що можна визначити новий маркер (із символів, рисунків), а для нумерованого списку є опція визначення нового числового формату та можливість встановити/змінити значення нумерації.

3. Інколи виникає необхідність використання колонок при оформлені документів у текстовому процесорі. Наприклад, порівняння показників до якогось значення, створення заміток у газету, оформлення бланків тощо.

4. Недруковані символи призначені виключно для форматування, щоб користувач міг побачити місця вставлення пробілів (позначаються крапкою), знаків табуляції (позначаються стрілками), перехід на новий рядок (позначається як знак абзацу), розрив сторінки, розрив розділу. Відповідно недруковані символи можна приховати і вони ніяк не впливають на зміст документу. Спеціальні символи доступні на вкладці Вставка у групі Символи кнопка Символ.

5. Гра «Формула»: корені квадратного рівняння швидкість закон Ома електричний опір провідника щільність речовини формула Герона.

6. Переміщувати таблицю в інше місце документу можна з використанням маркера виділення таблиці (чотирьохнаправлена стрілка у лівому верхньому куті). Можна переміщувати частини таблиці в інше місце, виділивши необхідні рядки, вирізати їх, вставити курсор у необхідне місце в документі та вставити (цю ж саму операцію можна виконати за допомогою гарячих клавіш CTRL+X, CTRL+V)

7. Уміст окремої клітинки можна відформатувати, змінивши заливку, межі, вирівнювання в клітинці; змінивши текст, його кольори та напрям.

8. Спосіб створення таблиці визначається її виглядом і умовами використання. Доцільність використання способу створення таблиці: якщо потрібно перетворити в таблицю текст, то використовують вказівку Перетворити на таблицю; якщо у таблиці потрібно оформити календар, зручніше скористатись експрес- таблицями; з допомогою вказівки Вставка таблиці / Вставити таблицю; якщо потрібно побудувати таблицю складної структури, то використовують вказівку Накреслити таблицю.

Працюємо самостійно

3. Блок-схема алгоритму визначення дієвідміни дієслова.

9. Опрацювання складних текстових документів

Обговорюємо

1. Стиль — це набір значень властивостей певного типу об’єктів, який має власне ім’я. їх використовують для задания структурованого вигляду тексту, оформлення документів за певними правилами, виділення різного смислового забарвлення тексту за допомогою елементів форматування.

2. Стильове оформлення у MS Word 2007 можна здійснювати з допомогою бібліотеки експрес-стилів. Такі стилі розроблено для різних типів об’єктів текстового документа — тексту, таблиць, графічних об’єктів. Для тексту значення властивостей стилю вказують такі параметрами: шрифт, розмір, накреслення, міжрядковий інтервал, відступ першого рядка, вирівнювання, інтервал перед абзацом; для таблиці — колір ліній, колір заливки, штрих і товщина ліній; для фігури — колір, прозорість, штрих лінії, товщина лінії, колір контуру, тіньові ефекти. Користувач може самостійно створити власні стилі.

3. Для форматування тексту використовують стилі двох видів: стиль символу і стиль абзацу.

4. Стиль символу змінює зовнішній вигляд окремих символів, слів, фраз. Стиль абзацу дає можливість змінити вигляд абзацу: шрифт і розмір символів та інші атрибути тексту, міжрядковий інтервал, вирівнювання тексту, обрамлення та значення інших параметрів, які впливають на форматування всього абзацу.

5. Зазвичай у текстовому документі є тільки один розділ і всі сторінки документа відформатовано однаково (розмір аркуша, полів, орієнтація сторінки). Однак під час роботи з багатосторінковими документами може виникнути потреба, щоб деякі сторінки документа мали інші параметри. Наприклад, змінити орієнтацію окремої сторінки чи розмістити певний фрагмент у колонки. Таке оформлення можливе під час розподілу документа на розділи. Створення розділів бажано виконувати у режимі перегляду документа Розмітка сторінки і при включеному режимі відображення прихованих символів. Далі потрібно виконати Розмітка сторінки Параметри сторінки Розриви і вибрати у списку потрібний тип

у переліку Розриви розділів. У місці розриву розділів з’являється недрукований символ Розрив розділу.

6. У текстовому документі або його розділі можна змінювати значення параметрів форматування сторінки, зокрема поля, орієнтацію сторінки, розмір паперу. Щоб змінити вказані значення для розділу в MS Word 2010, слід встановити текстовий курсор у межах розділу, на вкладці Розмітка сторінки в області Параметри сторінки на відповідних вкладках вказати потрібні значення параметрів.

7. Опрацьовувати великі документи в MS Word 2010 можна у режимі структури, в якому можна згорнути документ, відображаючи лише основні заголовки, переміщувати чи копіювати частину тексту за допомогою вікна заголовків.

8. Зміст документа можна створити автоматично, до нього будуть включені абзаци, до яких застосовано стандартні стилі Заголовок 1, Заголовок 2, Заголовок 3. Тому спочатку необхідно сформувати структуру документа.

9. Для навігації документом можна використовувати покажчики і зміст документа.

10. Оскільки кожний елемент покажчика чи змісту є посиланням, то їх можна використати для навігації. Якщо клацнути мишею при натиснутій клавіші Ctrl на деякому заголовку в змісті, текстовий курсор переміститься в те місце документа, де починається частина із вказаним заголовком.

11. Шаблон використовують для створення нових документів за певним зразком, наприклад, календар, грамота, подяка, звіт тощо. Шаблон — відформатований певним чином документ-заготовка, який зберігають в окремому файлі та використовують як зразок для створення інших документів.

12. Шаблон відрізняється від документа способом використання: шаблон — це заготовка зі сформованими властивостями для тексту й оформлення, яка призначена для подальшого заповнення даними, а документ — це створений користувачем на основі шаблону файл.

13. Шаблони зберігають у файлах .dotx або .dotm. Файли текстових форматів мають розширення .txt, .doc, .docx, .odt, .rtf.

14. У вбудованих стилях заголовків номер рівня відповідає номеру в назві стилю, тому можна застосовувати до заголовків розділів і підрозділів відповідні стандартні стилі заголовків.

15. Правила створення складного документа: 1) введення тексту, додавання об’єктів; 2) додавання текстових фрагментів з інших файлів; 3) форматування тексту та об’єктів документа; 4) створення розділів, форматування заголовків розділів; 5) перегляд структури документа засобами навігації; 6) додавання змісту, предметного покажчика.

16. Для об’єднання вмісту кількох складних текстових документів в один складний документ можна створити автоматизований зміст на основі заголовків кожного документа і використати навігацію для переміщення складним документом.

Працюємо в парах

2. Внести зміни до будь-якого шаблону можна у такий спосіб: відкрити шаблон / створити на його основі новий документ внести відповідні зміни зберегти новий документ в потрібному форматі. Набір шаблонів учня: розклад уроків на тиждень, графік відвідування секцій і гуртків, щоденник з позакласного читання, шаблон оформлення реферату, вітальна листівка «З Днем народження».

3. Для створення власного шаблону слід виконати: створити документ обрати команду Зберегти як вкладки Файл вказати місце зберігання, ім’я файлу зі списку Тип файлу обрати Шаблон Word (якщо не вказати місце зберігання, то Office автоматично перейде до папки Налаштовані шаблони / або Користувацькі шаблони Office папки Документи). Користувацький шаблон у діалоговому вікні відображається в категорії Особисті.

4. Колонтитули використовують для відображення в документів додаткової службової інформації, що уточнює або доповнює дані змісту основного тексту. У колонтитули можна вставити номери сторінок, назву документа або поточного розділу, прізвище автора, графічні зображення. Для створення колонтитулів використовуються елементи керування вкладки Вставлення групи Колонтитули. Відображаються колонтитули в документі тільки в режимах Розмітка сторінки та Читання. Розрізняють кілька видів оформлення колонтитулів для різних сторінок документа: колонтитули на першій сторінці, який відрізнятиметься від колонтитулів на інших сторінках; різні колонтитули на парних і непарних сторінках; особливі колонтитули для розділу чи параграфа.

5. Зміст документа — перелік назв структурних частин документа із зазначенням номерів відповідних сторінок. Зміст використовують для швидкого переміщення по документу, пошуку потрібних структурних частин — розділів, пунктів. Структура документа — це ієрархічна схема розміщення складових частин документа. Найчастіше структуру створюють для багатосторінкових документів, розділяючи їх на розділи, глави, параграфи, пункти. Приклади: реферати, курсові роботи, брошури, книжки тощо.