Розв’язання вправ та завдань до підручника «ГЕОМЕТРІЯ» Г. П. Бевз 11 клас - 2011 рік
§ 20. Призми
701.
Ні, не існує. 100-кутна призма має 300 ребер, 200 вершин.
703.

Нехай дано правильну п’ятикутну призму, ∠ABC — двогранний кут при бічному ребрі ВВ1.
∠ABC — лінійний кут двогранного кута при бічному ребрі. ВВ1.
![]()
Відповідь: 108
704.

Нехай дано призму, бічне ребро якої АА1 = l, нахилене до площини основи під кутом α. ∠Α1ΑΟ = α. А1O ┴ (ABC).
А1О — висота.
A1Ο = l × sin α.
Відповідь: l sin α.
705.
Діагональні перерізи правильної чотирикутної призми рівні.
Діагональні перерізи правильної п’ятикутної призми не рівні між собою.
706.

Нехай дано правильну чотирикутну призму, висота якої дорівнює h.
АА1 = h.
AB = ВС = CD = AD = а.
Sбічн. =Pосн × h = 4 × a × h
.
де SAA1C1C = AC × C1C,
707.

Нехай дано діагональ правильної чотирикутної призми. BD1 = d.
Діагональ ВD1 нахилена до площини основи під кутом ∠D2BD = φ.
BD1 похила, BD — проекція BD1 на площину ABCD.
ΔBDD1 — прямокутний.
DD1 = d × sin φ; BD = d × cos φ.
ABCD — квадрат.
![]()
![]()
![]()
Відповідь: ![]()
![]()
708.

Нехай дано правильну чотирикутну призму, площа основи SABCD = 144 см2; AA1=10 см.
SABCD = a2; a2 =144; а = 12 см.
![]()
![]()
Відповідь: ![]()
709.

Нехай дано правильну чотирикутну призму.
Sповерхні = 40 см;
Sбічн. = 32 см2;
2Sоснови = Sповерхні — Sбічн. = 40 - 32 = 8 (см 2);
![]()
![]()
Відповідь: 4 см.
710.


Грані призми AΒA1Β1, ВСС1B1, СDD1С1 - квадрати.
Грані МВС і NB1C1 — рівносторонні трикутники.
АВСА1В1С1 — призма.
Sбічн. = 2 × 3 × 2=12 (см2).

711.

Нехай дано призму АВСА1В1С1 — пряма трикутна призма.
АВ = ВС = АС = А1В1 - A1C1 = АА1 = ВВ1 = СС1 = а
Sбічн. 27 см2.
Sбічн. = Росн. × l, Pосн. — периметр основи, l — бічне ребро.
27 = 3 × а × a , 3а2 =27; а2 =9; а = 3.
![]()
Відповідь: ![]()
712.

Нехай дано правильну чотирикутну призму, площа діагонального перерізу дорівнює S.
SAA1C1C = S.
Нехай АВ = а; тоді ![]()
![]()
![]()
Відповідь: ![]()
713.

Нехай дано призму, основа якої ромб ABCD, ∠А = 60°,
АВ = ВС = СD = AD = а, бічні грані: ΑΑ1Β1Β; BB1C1C; DD1С1С;
AA1D1D — квадрати.
А1С і D1S — діагоналі призми.
DD1В1В і АА1С1С — діагональні перерізи призми.
ΔАВD — рівносторонній.
BD = AD = АВ = a; ΔАОВ — прямокутний; AO ┴ ОВ.
![]()
ΑΑ1Β1Β — квадрат. А1А = АВ = а.
![]()
Sперерізу DD1B1B = BD × АА1 = a × а = a 2.
ΔАА1С — прямокутний.
А1С2 = АА12 + АС2 = а2 + 3а2 = 4а2.
А1С = 2а;
ΔDD1B — прямокутний.
D1B2 = DD12 + BD2= a2 + a2 = 2а2;
![]()
Відповідь: 2а;
а2.
714.

Нехай дано призму, у якої діагональні перерізи А1С1СА і DD1Β1Β перетинаються і мають спільний відрізок ОО1. АА1С1С—паралелограм,
DD1B1B — паралелограм.
АА1 ‖ С1С; DD1 ‖ В1В. ОО1 — спільний відрізок. ОО1 ‖ АА1; ОО1 ‖ DD1.
ОО1 = АА1 = С1С = D1D = В1В, що й треба довести.
715.

Нехай АВСА1В1С1 — призма. ΔMNP — перпендикулярний переріз призми.
PN = 13 см; PM = 7 см; MN = 8 см.
ΔΡΜΝ — найбільший кут при ребрі призми.
PN2= РМ + MN2— 2РМ × NM cos ∠Μ за теоремою косинусів.
169 = 49 + 64 — 2 × 7 × 8 × cos ∠M;
169 = 113 - 112 cos ∠Μ ;
112cos ∠M = -56;
![]()
![]()
∠Μ = 120°.
Відповідь: ∠Μ = 120°.
716.

Нехай дано призму АВСА1В1С1, відстань між бічними ребрами MN = 18 см;
МР = 20 см; NP = 22 см; Sбічн.призми = SΔMNP
![]()
![]()

![]()
Sбічн = PΔMNP × C1C
![]()
Відповідь: ![]()
717.

Нехай основою призми є трапеція ABCD, у якої AD = 21 см; ВС = 11 см;
АB = CD = 13 см. Через ребра AD і B1С1 проходить переріз АB1С1D .
PперерізуАА1С1С = 58 см.
AA1
СА ┴ AD. СК — висота трапеції АВСD.
KD = (AD - ВС) : 2 = (21 - 11) : 2 - 5 (см).
ΔАСА —· прямокутний.
ΔС2 = АK2 + СK2. АK = 21 - 5 = 16 (см).
ΔCKD — прямокутний.
СK2 = СD2 -KD2 = 169 - 25 = 144. СK = 12 см.
ΔАСK: АС2 = 162 +122 = 256 + 144 = 400 (см2).
АС = 20 см.
PперерізуАА1С1С = 2AA1 + 2A1C1;
58 = 2 × AA1 + 2 × 20;
58 = 2 × ΑΑ 1 + 40; 2AA1 = 18; AA1 = 9 см.
Sповерхні = Sбічне + Sоснови.
![]()
![]()
Sбічне = PABCD × AA1 = (13 + 11 + 13 + 21) - 9 = 522 (см2).
Sповн. = 2 × 96 + 522 = 714 (см2).
![]()
ΔAA1B1 — прямокутний.
AВ12 = AА12 + А1В12; = 169 + 81 = 250.
![]()
ΔAB1F— прямокутний.
B1,F2 = h2 = AB2 - AF2 = 250 - 25 = 225.
h = B1F = 15.'
![]()
Відповідь: 714 см2; 240 см2.
718.

Нехай дано правильну трикутну призму, всі бічні грані якої квадрати, площа бічної поверхні 12 см2; площа однієї грані 12 : 3 = 4 (см2), сторона квадрата 2см.
АВ = АС = ВС = 2 см.
ВВ1 = АА1 = СС1 = 2 см.
∠BMP — кут між площиною основи і площиною, проведеною через ребро основи і середину протилежного ребра.
![]()
![]()
![]()
![]()
Відповідь: ![]()
719.

Нехай через середини двох сторін основи правильної трикутної призми під кутом α до основи проведено площину, яка перетинає два бічних ребра в точках M1і N1.
МР ┴ М1N1, KР ┴ АС; МK ┴ АС.
∠BMP = а — кут нахилу площини MM1N1N до площини основи ABC.
MN — середня лінія ΔАВС. M1N1 ‖ MN ;
M1N1 ‖ АС. M1N 1 = AC=a.
![]()
ΔМРK — прямокутний. ![]()
ΔАМK — прямокутний. ![]()
∠KAM = 60°; 
![]()

720.


Нехай дано правильну шестикутну призму, площа бічної грані якої дорівнює S. SAA1B1B = S — площа бічної грані правильної шестикутної призми. Переріз MM1N1N перпендикулярний до більшої діагоналі АD і ділить цю діагональ навпіл.
R = ОВ = ОС; r = ОМ.
Sбічної грані = a × l, де l = B1B. ![]()
ΜΜ 1 = l. ![]()
![]()
Відповідь: ![]()
721.

Нехай дано - правильну трикутну призму AВСA1В1С1. Через сторону основи АВ проведено площину АМВ, яка перетинає грань B1BСС1 по прямій ВМ, а грань AA1С1С по прямій AM, ∠AMB = α.
МС ┴ ABC; СK ┴ АВ; АK = KВ, тоді за теоремою про три перпендикуляри
МK ┴ AB.
∠МКС — кут між площиною ΔАМВ і площиною ΔАВС.
Нехай АВ = ВС = АС = а, тоді
![]()
ΔМВK: МK ┴ ВK;
![]()
ВМ = AM із рівності прямокутних трикутників. ΔBMC = ΔАМС.
![]()
ΔМKС — прямокутний.
![]()
![]()
Відповідь: ![]()
722.

Нехай дано пряму трикутну призму, в· основі якої лежить прямокутний трикутник ΔABC.
— гіпотенуза.
Діагональ грані AA1С1С дорівнює 10 см.
Діагональ грані CC1B1B дорівнює ![]()
Діагональ грані ΑΑ1Β1Β дорівнює ![]()
Нехай сторони основи АВ = с; АС = а; ВС = b; ВВ1 = AA1 = СС1 = l.
ΔАСС1 — прямокутний.
![]()
а2 + l2 = 100;
ΔВСС 1 — прямокутний.
![]()
b2 +12 = 261;
ΔАВВ1 — прямокутний.
![]()
с2 + l2 = 325 ;

с2 - b2 = 325 - 261; с2 - b2 = а2; а2 = 64; а = 8 см.
64 + l2 =100; l2 = 100 - 64 = 36; l = 6 см.
b2 =261 - 36 = 225; b = 15 см.
с2 = а2 + b2 = 64 + 225 = 289; с = 17 см.
![]()
S бічн. = Росн. × l = (АС + ВС + АВ) × АА 1 = (8 +15 +17) × 6 = 240 (см2).
S повн. = Sбічн. + 2Sосновн = 240 +120 = 360 (см2).
Відповідь: 360 см2.
723.

Нехай дано правильну чотирикутну призму ABCDA1B1C1D1i, у якої діагоналі А1С і B1D, B1D ┴ BD1, кут між діагоналями А1С і B1D дорівнює 60°.
∠A1ΟΒ1 — кут між діагоналями B1D і А1С. За умовою B1D ┴ BD1
отже BB1D1D — квадрат. Тому BD = DD1. Нехай BD = DD1 = а,
тоді ΔABD — прямокутний. AB2 + AD2=a2; 2АВ2 = а2; ![]()
![]()
ΔBB1D — прямокутний. Β1D2 = ВВ12 + BD2; Β1D2 = а2 + а2 = 2а ;
![]()
отже АА1ОВ1 — рівносторонній.
∠A1OB1 — 60°, що й треба було довести.
724.

Нехай дано правильну чотирикутну призму, діагональ BD1 = d, діагональ призми утворює з бічною гранню кут α. ∠D1ВС1 = α (кут між прямою BD1 і її проекцією BC1 на площину).
a) ∠D1BD — кут між діагоналлю призми і площиною основи.
ΔВD1С1 — прямокутний. D1С1 = d × sin α; BC1 = d × cos α ;
![]()
б) ΔDD1В: DD1 = BD1 × sin ∠DBD1; або

![]()
![]()
в) площа бічної поверхні:
![]()
725.


Нехай дано правильну шестикутну призму, кожне ребро якої дорівнює а.
АВ = ВС = DC = ED = EE = a. AΑ1 = BB1 = СС1 = DD1 = EE1 = FF1 = a.
Через сторону нижньої основи і протилежну їй сторону верхньої основи проведено переріз ABD1E1.
Sперерізу = АВ × АЕ1. ABD1E1 — прямокутник. E1F ┴ площині основи. ЕА ┴ АВ .
Е1А ┴ АВ за теоремою про три перпендикуляри.
ΔЕОА — рівнобедрений трикутник. ОЕ = ОА = R = а.
ΔЕОР — прямокутний. ∠ΕΟΡ = 60°;
![]()
ΔЕ1ЕА — прямокутний, Е1Е ┴ АЕ.
Ε1A2 = Ε1Ε2 + АЕ2 = а2 + 3а2 =4а2; Е1А = 2а.
SперерізуABD1E1 = a × 2а = 2а 2.
Відповідь: 2а2.
726.



Нехай дано пряму призму, в основі якої лежить трапеція ABCD.
АВ = ВС = СD= 0,5AD.
A1С 1СА — діагональний переріз призми.
Sперерізу = АА1 × АС
Нехай АВ = ВС = CD = а, тоді AD = 2а;
![]()
ΔАВK — прямокутний,
![]()
ΔACF — прямокутний,
АС2 = CF2 + AF2; ![]()
![]()
![]()
Sбічн. = РAВСD × АА 1; S = (а + а + а + 2а) × l; S = 5al;
![]()
Відповідь: ![]()
727.

Нехай дано АВСА1В1С1 — правильну трикутну призму.
∠BA1C = α.
ΔΒA1С —рівнобедрений,
А1М ┴ ВС. Нехай ВС = а.

ΔΑ1ΑΒ — прямокутний, 
Відповідь: ![]()
728.


Нехай дано правильну трикутну призму AВСА1В1С1, у якої кут між прямими Α1B і АС, дорівнює α. Бічне ребро АА1 = ВВ1 = СС1 = b. А1В і АС1 — мимобіжні прямі. Проведемо CD ‖ АВ, BD ‖ АС, ABCD —і ромб. Через D проведемо DD1 ‖ ВВ1.
B1D1 ‖ BD; C1D1 ‖ CD. ABDCA1B1D1C1 — чотирикутна призма, в основі якої ромб ABCD. У грані CC1D1D проведемо C1D ‖ A 1B, ∠AC 1D = α.
Нехай АВ = BD = a; ΔOBD — прямокутний.
∠B = 120°,
ΔAC1D —рівнобедрений, АС1 = DC1 = х.
За теоремою косинусів маємо: ![]()
![]()

ΔАА1С1 — прямокутний, ![]()

![]()
Sбічн. = 3а × b;

729.
a)

Нехай дано похилу призму АВСА1В,С1, основою якої є правильний трикутник ΔABC, AB = АС = ВС = а. Вершина B1 проектується на середину сторони АС. Бічні ребра утворюють із площиною основи кут 60°.
В1В2 ┴ АС;
∠B1ΒB2 = 60°.
ΔАВВ2 — прямокутний, В1В2 ┴ ВВ2.
ΔВВ1В2 — прямокутний.
Із ΔАВВ2 за теоремою Піфагора:
![]()
ΔВ1ВВ2 — прямокутний: 
У площині (В1ВВ2) проведемо В2K ┴ ВВ1. АK ┴ ВВ1; KС ┴ ВВ1.
ΔАKС — перпендикулярний переріз призми АВСА1В1С1.
Із ΔВKВ2 ![]()
Із ΔАKВ2
![]()

б)

Нехай дано похилу призму, основою якої є правильний ААВС зі стороною a.
В 1 проектується на середину сторони АС, точку В2. Двогранні кути при ребрах AB і ВС дорівнюють 60°.
В1В2 ┴ АС , отже, В1В2 ┴ площині ААВС.
Проведемо В2D ┴ АВ, тоді за теоремою про три перпендикуляри B1D ┴ АВ, отже, ∠B1DB2 = 60° — лінійний кут двогранного кута при ребрі АВ.
Аналогічно В2Р ┴ ВС, В1Р ┴ ВС, ∠В1РВ2 — лінійний кут двогранного кута при ребрі ВС.
∠В1РВ2 = ∠Β1DΒ2 = 60°.
Δ AB2D — прямокутний, ∠A = 60°;
![]()
Δ B2DB2— прямокутний.

SABB1A1 = B1D × АВ = АР × ВВ1, де АР ┴ ВВ1.
АР і B1D — висоти бічної грані — паралелограма ABB1A1.
![]()
![]()
![]()
![]()
АР = PC.

730.

Нехай дано похилу призму АВСА1В1С1, усі ребра якої дорівнюють а.
АВ = АС = ВС = А1В1 = А1С1 = В1С1 = а. ВВ1 = АА1 = СС1 = a.
∠ Β1ΒΑ = ∠ B1BC = α.
Sповерхні = 2Sоснови + Sбічн.
![]()
ΔАВС — рівносторонній.
Проведемо АР ┴ ВВ1; CP ┴ BВ1,
ΔАРС — перпендикулярний переріз призми AВСA1В1С1.
ΔАВР: AP = AB × sin α = a × sin α.
РΔАВС = АР + РС + АС.
РΔАВС = a × sin α + a × sin α + a = 2asin α + a = a(2sin α + 1)
Sбічн.= BB1 × P ΔАPС = a2(2sin α +1).
![]()
Відповідь: ![]()
731.

Нехай дано трикутну призму АВСА1В1С1, у якої кожна сторона основи дорівнює а. АВ = ВС = АС = а; А1В1 = В1С1 - А1С, = а. Проекцією вершини А1 основи
А1В1С1 є точка О — центр основи ΔАВС.
ΔАВС — рівносторонній. АВ = ВС = АС = а;
![]()
ОB — радіус описаного кола. ![]()
∠А1АО = а. ΔAΑ1Ο — прямокутний.
![]()
АА1 — ребро призми.
ОК ┴ АА1. ΔАKО — прямокутний.
OK = АО sina; ![]()
ВK ┴ АА,
![]()
Проведемо ВK ┴ AΑ1, ВK2 = АВ2 - АK2.
![]()
![]()
Sбічн.ABCA1B1C1 = PΔBKC =(ВK + KС + ВС) × АА1.

732.

Нехай дано правильну трикутну призму АВСА1В1С1. Площа основи SΔABC = S1.
Переріз проходить через ребро нижньої основи АВ і протилежну вершину С1 верхньої основи ΔА1В1С1. SΔBC1 = S2.
SΔАВС = S1. Нехай АВ = ВС = АС = а,
![]()
а — ребро основи.
ΔВСK — прямокутний. СК ┴ ВС .
ВС = а;
![]()
![]()
SΔABC1 = S2; ![]()
![]()
ΔС1СK —прямокутний; С1С ┴ (ABC), С1С ┴ KС.
![]()
![]()
![]()
Sбічн.АВСА1В1С1 = Pоснови × CC1.

Відповідь: ![]()
733.

Нехай дано правильну чотирикутну призму ABCDA1B1C1D1, у якої сторона основи АВ = ВС = DC = AD = а; бічне ребро АА1 = ВВ1 = СС1 = DD1 = b. Через середину відрізка O1O, який з’єднує центри О2 і О основ і середини двох суміжних сторін, основи AD і АВ, проведено площину PMN. AN = BN; АР = PD; O1М = ОМ.
MO ┴ ABCD; AO ┴ BD; PN — середня лінія ΔABD.
PN ‖ BD,
PN ┴ АО; за теоремою про три перпендикулярі MF ┴ АО,
отже, ∠MFO — кут між площиною перерізу APMN і площиною основи.
ОО1 = СС1 = b.
![]()
![]()
![]()
Відповідь: ![]()
734.


Нехай дано правильну трикутну призму ABCA1B1C1, у якої сторона основи
АВ = ВС = АС = 2а; бічні ребра АА1 = ВВ1 = СС1, = b . Через сторону АВ нижньої основи під кутом α до неї проведено площину ABN.
NC ┴ ABC; CM ┴ АВ; NM ┴ АВ. ∠NMC = α — кут між площинами ABC і ABN.
![]()
АРKВ — переріз.
АРKВ — трапеція.
РK ‖ A1В1; АВ ┴ A1В1, отже, РK ‖ АВ1. СМ ┴ AB; NM ┴ AB; ∠NMB = α, кут між площиною ААВС і площиною трапеції ΔВРК. ΜΝ — висота трапеції.
![]()
735.

Нехай дано правильну чотирикутну призму. Через середину більшої діагоналі перпендикулярно до неї проведено переріз. Висота призми в 2 рази більша за сторону основи, площа бічної поверхні 48 см2. Висота призми АА1 = 2АВ. Нехай АВ = а, тоді АА1 =2а.
AA1D1D — діагональний переріз призми, в якому AD = 2а, АА1 = AD, отже,
ΑΑ1D1D — квадрат, AD1 — діагональ призми.
Через середину діагоналі АD1 точку О проведено перпендикулярний переріз.
Sбічної поверхні = Pоснови × h = PАBCDEF × АА1 = 6a × 2a = 12a2;
12a2 = 48; а2 = 4; а = 2, отже, АВ = 2 см; АA 1 = 4 см.
Sперерізу = 2а × а = 2a2 = 2 × 22 = 8 (см2).
736.
Місце центроїда всіх вершин правильної призми — точка перетину діагоналей цієї призми.
737.

Нехай дано призму, в основі якої трапеція ABCD. Основи призми ABDCA1B1D1C1 — рівні трапеції ABCD і A1B1C1D1, паралельні сторони AB і CD, непаралельні — AD і ВС.
ΑΒ = Α1Β1= 8,8 дм:
DC = D1C1 = 5,6 дм:
AD = ВС = 3,4 дм.
АА1С1С — діагональний переріз, перпендикулярний до основи, і є ромбом.
AA1C1C — ромб.
АА1 = АС = СС1 = А1С1; ∠A1AC = 45°.
Розглянемо трапецію ABCD.
Проведемо BF ┴ AD; CM ┴ AD.
ΔABF = ΔDCM (АВ = CD; BF = CM).
![]()
![]()
ΔABF — прямокутний.
BF2 = АВ2 — AF2 = 3,42-1,62 = 9;
BF2 = 9 (дм2). BF = 3 дм.
ΔACM — прямокутний.
АС2 = АМ2 + МС2; АМ = AF + FM = 1,6 + 5,6 = 7,2.
АС2 = 7,22 + 9 = 60,84.
![]()
AA1C1C — ромб.
A1K ┴ AС; А1K — висота ромба, А1K — висота похилої призми ABDCA1B1D1C1.
ΔΑΑ1K — прямокутний.
![]()
Отже, висота призми ![]()
Діаметр призми АС1 — діагональ призми. Розглянемо ромб АА1С1С.
∠A = 45°; ∠A1 =135°.
Із ΔAА1С1 за теоремою косинусів маємо:
![]()

Відповідь:
![]()
Перша публікація: 01/01/2011
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.